Пристрасті навколо “Березолю” або Хто виконує замовлену музику?

Епопея (мабуть, підходяще слово) навколо можливого будівництва висотної споруди за ПК «Березіль» набирає обертів. Втім, грецьке слово «епопея» – не єдине, що спадає в даній ситуації на думку. Одразу ж попутно згадується і не менш милозвучне визначення французького походження – «афера». Або ж суто російське – «договорняк». Справді, якийсь неприємний душок фінансово-майнової афери і банального «договорняка» має вся оця оборудка з реалізацією земельної ділянки не на аукціоні, оголошенням конкурсу, пошуком інвестора, угодою з ним …Та розбиратися в цьому передусім належить фахівцям-юристам. Наразі ж зазначу, що багато запитань (щоб не сказати – підозру) здатна викликати обрана майбутнім забудовником (чи інвестором?) тактика «проштовхування» свого проекту. Обізнана з тим, що план будівництва викликає активний протест з боку мешканців навколишніх будинків на вулицях Драгоманова, П.Орлика, Дружби, «нападаюча» сторона вдалася на зборах у ПК «Березіль» до переконливого, на її погляд, ходу: залучила до дискусії якусь «колишню мешканку» масиву «Дружба», котра взялися натхненно і, звичайно ж, цілком щиро (!) і безкорисливо (!!) переконувати несвідомих обивателів, яке щастя прийде до їхніх осель разом із початком будівництва. Однак така «просвітницька робота» одразу ж призвела до небажаного для її виконавиці результату: люди зустріли солодкозвучний спів інвесторської «серени» знайомими вигуками «Ганьба!» і змусили її зійти зі сцени, не доспівавши своєї «пісні». Після цього сторона інвестора вирішила відмовитися від ностальгійно-ліричних мотивів і вустами своєї іншої представниці прямо запитала у людей, скільки їм заплатили за участь у протестних зібраннях. За цією дивною логікою виходить, що мешканці не протестують проти будівництва як такого, а лише проти того, щоб його здійснювали конкретний інвестор і забудовник. Що й казати, логіка «залізна» (точніше, якщо вжити інше означення твердості та невідпорності – «дубова»). Але якщо за цією «залізною», «дубовою», викривленою чи збоченою (називайте як хочете) логікою все на світі купується і продається, то чи не буде теж логічно припустити, що усі дозволи на майбутнє будівництво отримані шляхом банальної купівлі? Точніше, підкупу? Отож не варто дивуватися реакції людей і тому, що збори закінчилися на тім, чим і почалися – дійти порозуміння сторонам конфлікту не вдалося.
Наступного дня він перенісся в студію каналу ТТБ, де зацікавлені сторони зустрілися у програмі «Що робити?». Інвестор, попри запрошення, вирішив перед «вдячною» громадськістю не «світитися», отож «віддуватися» довелося директору ПК «Березіль» Олегу Слободянюку і заступнику начальника управління правового забезпечення міськради Віталію Гірняку. З їхніх слів вимальовувалася майже ідилічна картина: будівництво цілком законне, інвестиційний договір укладено за всіма правилами, з архітектурної точки зору – повний «ажур», навколишнім будівлям нічого не загрожує, опорну стіну за «Березілем» зміцнять, сам палац відремонтують (крісла поміняють!), бруківку перед ним – вимостять, кабелі – прокладуть нові. Словом, жодних причин для занепокоєння. Якісь «громадські слухання»? В них немає жодної потреби.
Однак коли почали наводити свої доводи противники будівництва, яких у студії була переважна більшість (плюс – дзвінки від глядачів), настрій у згаданого дуету поступово змінювався. Коли чоловік стоїть, понуривши голову, часто кліпає очима, або ж коли вони у нього трохи «бігають», то не треба бути великим психологом-фізіономістом, щоб зрозуміти: людина почуває себе не надто комфортно. Юрист Олена Степанова, громадські активісти Ніна Міляновська, Едуард Міляновський, Ігор Сцібайло навели переконливі докази незаконності запланованого будівництва, вказавши на численні порушення при укладанні інвестиційного договору. Серед них, зокрема, те, що будівництво планується на ділянці, де, згідно із планом зонування, зведення висотних житлових будівель не передбачене. «Цей договір не містить нічого, крім створення небезпеки для мешканців навколишніх будинків», – так оцінила угоду О.Степанова. «Міськрада займається фальсифікацією», – таку оцінку дав діяльності влади міста Е.Міляновський. А Н.Міляновська зазначила, що, за логікою цього інвестиційного договору, в школах міста відтепер не треба робити ремонти, а дати змогу кожній з них … дозволити на своєму стадіоні будівництво чергової висотки багатоцільового призначення, яка взяла б на себе зобов’язання робити у школі дріб’язковий ремонт. На її думку, забудованість міста переходить усі розумні межі. А думку мешканців навколишніх будинків висловив І.Сцібайло: «100% громадян – проти забудови. З цим треба рахуватися. Складається враження, що для керівників міста громада існує лише під час виборів». Присутні в студії мешканці будинків поблизу ПК «Березіль» були у своїх висловлюваннях категоричними: будівництва не допустять за жодних умов. Попутно перепало і поліції. Як розповів мешканець одного з прилеглих будинків, коли він з іншими сусідами завадив майстрам проводити якісь маніпуляції з кабелями, поліція, що приїхала на виклик мешканців, діяла доволі мляво, якось неохоче складала протокол події і відразу ж «ретирувалась». Зате коли жителі зібралися, щоб посадити на місці запланованої будови молоденькі сосни, викликані кимось поліцейські з’явилися вельми оперативно, були налаштовані суворо і рішуче. Уже згаданому І.Сцібайлу довелося писати пояснення про те, що садівники не мають лихих намірів. Поліцейських все ж змусили зафіксувати кількість посаджених дерев – на випадок можливих зазіхань усіляких «браконьєрів» …
А що ж адвокати новобудови? Директор палацу продовжував (без особливого натхнення в голосі) доводити, що без отого співчутливого інвестора ніяк не дасть собі ради з приведенням «Березоля» в належний стан. А коли назвав якусь зовсім «смішну» цифру оренди ділянки і її ціну, то викликав у присутніх природну реакцію – сміх. Представник міськради раз по раз переадресовував питання, що їх йому задавали, до архітекторів чи землевпорядників, мовляв, те, що його запитують – «не юридичний аспект» (???). А коли вже зовсім забракло аргументів, звинуватив Е.Міляновського у «маніпулюванні людьми», чим теж вельми потішив присутніх у студії …
Що буде далі? На запитання «Що ви зробите, якщо не дамо вам будувати?» В. Гірняк відповів коротко: «Будемо шукати компроміси». О.Степанова, в свою чергу, повідомила, що інвестиційний договір буде оскаржено і що буде подано позов до прокуратури про скасування декларації про початок будівництва.
Кінця цій епопеї (дивіться початок) наразі не видно. З одного боку – громада, яка солідарно і рішуче виступає проти порушення своїх прав. З іншого – купка ділків, що не хочуть випускати з пащеки ласий шматок. Чия візьме? У правовій державі таке питання, напевно, не стояло б. Та де ж її відшукати, оту правову державу?
Ігор Дуда