За життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу

23 вересня
– Покладання квітів до пам’ятника С. Крушельницької та панахида за участю представників церкви, обласної адміністрації, обласної та міської рад; обласного, районного та міського управлінь культури; представників меморіального музею С. Крушельницької в с. Біла, музею с. Білявинці; колективу Тернопільського музичного училища ім. С. Крушельницької; громадськості м. Тернополя – 13.00, Пам’ятник Соломії Крушельницької, м.Тернопіль
– Погашення ювілейної марки, присвяченої 145- річчю Соломії Крушельницької – 13.45, Пам’ятник Соломії Крушельницької, м.Тернопіль
– Виставка, присвячена 145-річчю з дня народження Соломії Крушельницької, з фондів Тернопільського краєзнавчого музею – 14.00, Тернопільський обласний краєзнавчий музей

24 вересня
– Збори громадськості с. Білявинці Бучацького р- ну, присвячені 145 річниці з дня народження С. Крушельницької, – 13.00, с. Білявинці, Бучацького р-ну

28 вересня
– Святкове дійство, присвячене ювілею Соломії Крушельницької, за участі артистів Тернопільського обласного академічного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка – 18:30, Фойє 2-го поверху драматичного театру ім.Т.Шевченка

29 вересня
– Регіональна науково-теоретична конференція на тему: «Соломія Крушельницька і світовий мистецький простір» – 12:00, Музичне училище
– Презентація перевидання книги П.Медведика «Віночок Соломії Крушельницької», – 13.00

2 жовтня
– Урочиста академія і святковий концерт майстрів мистецтв та художніх колективів Тернопільського музичного училища ім.С.Крушельницької,Тернопільської обласної філармонії, Тернопільського академічного обласного державного українського театру ім.Т.Шевченка, Палацу культури «Березіль» та гостей – 18:30, Тернопільський академічний обласний державний український театр ім.Т.Шевченка

Довідка Вікіпедії
Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинці, нині Бучацького району Тернопільської області (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина), в сім’ї священика, пароха села о. Амвросія Крушельницького[3] та його дружини Теодори Марії (1844—1907[4]), доньки священика УГКЦ, громадського діяча, письменника о. Григорія Савчинського.[5] Походить зі шляхетного і старовинного українського роду Крушельницьких гербу Сас. У 1873 році сім’я декілька разів переїжджала: спочатку до Осівців, потім — Старих Петликівців, деякий час сім’я Крушельницьких жила в передгір’ях Східних Бескид — у селі Тисові біля Болехова. З 1878 року вони перебралися до села Біла недалеко від Тернополя, звідки вже нікуди не переїжджали. Сестри Ганна та Емілія також були співачками.
Співати почала з юних років. Навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики».[7] Основи музичної підготовки отримала у Тернопільській класичній гімназії, в якій здавала іспити екстерном. Тут вона зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський — згодом відомий композитор, перший у Галичині музикант-професіонал.

У 1883 році на Шевченківському концерті в Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». На одному з концертів цього хору 2 серпня 1885 року був присутній Іван Франко, який разом із українськими, російськими і болгарськими студентами та композитором Остапом Нижанківським, художником і поетом Корнилом Устияновичем мандрував тоді краєм.[джерело?] На концерті був також письменник Павло Думка, родом із сусіднього села Купчинці.
1891 року Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства.

Високо оцінили здібності молодої співачки керівництво консерваторії:

Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвінкий і дуже симпатичний звук її мецо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна поверховість, сценічна постанова, словом всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідаютть їй в артистичному світі найкращу будучість

У консерваторії її учителем був знаменитий тоді у Львові професор Валерій Висоцький, який виховав цілу плеяду відомих українських та польських співаків. Під час навчання у консерваторії відбувся її перший сольний виступ 13 квітня 1892 року, співачка виконувала головну партію в ораторії Г. Ф. Генделя «Месія». 5 червня 1892 року відбувся ще один виступ співачки у «Львівському бояні», де вона виконала пісню Миколи Лисенка «Нащо мені чорні брови».

Перший оперний дебют Соломії Крушельницької відбувся 15 квітня 1893 року: вона зіграла роль Леонори у виставі італійського композитора Гаетано Доніцетті «Фаворитка» на сцені Львівського міського театру Скарбка. Тоді її партнерами були знамениті Рудольф Бернгардт та Юліан Єронім. З великим успіхом пройшли також її виступи в ролі Сантуції в «Сільській честі» П. Масканьї.

1893 року Крушельницька закінчила Львівську консерваторію. У консерваторському дипломі Соломії було написано:

Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами, особливо на публічному конкурсі 24 червня 1893 р., за які була відзначена срібною медаллю…
Ще під час навчання в консерваторії Соломія Крушельницька отримала запрошення від польського Львівського оперного театру, проте вона прагнула української опери, якої на той час не існувало. Співачка вирішила їхати до Італії, щоб продовжити навчання. На це рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у м. Львові.

Восени 1893 року Соломія їде до Італії, де її вчителями стали знамениті Фауста Креспі (спів; підготувала не одну знамениту співачку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць) і професор Конті (драматична гра і міміка).

Доброю школою для Соломії були виступи на концертах, в яких вона співала оперні арії. Так, на концерті музично-драматичної школи «Л’Армонія» вона проспівала арії з опер «Фауст» Ш. Гуно, «Африканка» Д. Мейєрбера, «Єврейка» Ф. Галеві. О. Бандрівська так згадує про цей період життя Соломії Крушельницької:

Виїхавши на дальші студії до Італії, вона розвинула голос у лірико-драматичне сопрано, вирівняне від найнижчих до найвищих тонів… Її голос захоплював силою звуку, дзвінкістю, соковитістю, оксамитовістю, гнучкістю, досконалою вокальною дикцією, віртуозною технікою, благородним тембром, далекозвучністю, ліризмом і драматизмом…

З 1894 року Крушельницька виступає в театрах Львова, завойовуючи симпатії глядачів.

У другій половині 1890-х років почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Мейєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших.
У 1910 році С. Крушельницька вийшла заміж за відомого італійського адвоката, мера міста В’яреджо Чезаре Річчоні — тонкого знавця музики, ерудованого аристократа. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса. Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у В’яреджо, де вона купила віллу, яку назвала «Саломеа».[10]

У 1920 році Крушельницька в зеніті слави покидає оперну сцену, виступивши останній раз у неапольському театрі в улюблених операх «Лорелея» і «Лоенгрін». Далі своє життя присвятила камерній концертній діяльності, пісні виконувала вісьмома мовами. Здійснила турне Україною, Європою, Америкою. У 1894–1923 майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Стрию, Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах Галичини. Її єднали міцні узи дружби з І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, М. Лисенком, Д. Січинським та багатьма іншими культурними діячами Галичини і Наддніпрянщини.

Особливе місце у творчій діяльності співачки займали концерти, присвячені пам’яті Тараса Шевченка та Івана Франка. Для участі в цих концертах вона часто приїжджала до Західної України.

У 1929 році в Римі відбувся останній гастрольний концерт С. Крушельницької.

У 1938 році помер чоловік Крушельницької. У серпні 1939 року співачка відвідала Галичину і через початок Другої світової війни не змогла повернутися до Італії. Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР нова влада націоналізувала будинок артистки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила із сестрою Ганною. Під час німецької окупації Львова С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.

У післявоєнний період С. Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність, ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома, який пізніше знайшли у фондах міського історичного музею.
Мешкаючи й викладаючи в Радянській Україні, пані Соломія, незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, Крушельницька стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.

У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року вона нарешті отримала звання професора.

Востаннє співала у Львівській філармонії 1949-го, у віці 77 років. Мало хто знав, що на той час співачка вже хворіла на рак горла.

Соломія Амвросіївна Крушельницька померла 16 листопада 1952 року. Її поховано у Львові на Личаківському кладовищі поруч з могилою друга і наставника — Івана Франка.

У 1993 році іменем С. Крушельницької у Львові названо вулицю, де вона прожила останні роки свого життя. У квартирі співачки відкрито її музично-меморіальний музей.

Напишіть відгук