111


«Санстанція провела всі необхідні перевірки і встановила, що ця територія повністю придатна для забудови, повністю придатна для проживання» ці слова мера Тернополя прирекли на каторгу сотні патріотів України, учасників АТО та їх родини.

Брехню маскували ретельно, для цього спільники мера вирішили прикритись хоч якимось листом від санітарних органів, який би стверджував, що глистів, пестицидів та гама випромінювання в ґрунті наданої території виділеної учасникам АТО немає. І це вирішили подати як згоду СЕС.

Але кожен професійний проектант одразу зазначить, що ця територія попадає у санітарно-захисну зону підприємств, і зокрема знаходиться в 1000 метровій зоні асфальто-бетонних виробництв.

На наш запит міська та обласна СЕС підтвердили, що ніякого погодження для розміщення в санітарно-захисних зонах вони не давали і, що не тільки будувати, а навіть “мріяти” розмістити там житло заборонено. Влада цинічно запроектувала в цій зоні ще й дитячий садок,. Про неминучі хвороби органів дихання та серцево-судинні захворювання пан Надал звичайно в ефірі промовчав. Зате скільки вони витратять громадських коштів на ці «чудові» ділянки, із порушеними ґрунтами, чиновники не соромились хвалитись. Однак чиновники змовчали, що ділянки насправді дуже складні або зовсім не придатні для будівництва.

То ж чому, постійно надаючи земельні ділянки навіть у скверах міста, окремим потрібним меру особам, захисникам відвели ділянки, котрі виявились навіть непридатні для розширення міського кладовища? Чому це робилось всупереч Українським Законам, без громадських слухань (таємно), без експертиз та необхідних погоджень?

На нашу думку, у Тернополі, при приході до влади С.В. Надала, розпочався перерозподіл майна громади міста та комунальних підприємств. А тому життя та здоров’я родин воїнів АТО було кинуто для здійснення якоїсь схеми, щодо міського комунального підприємства, якому належить одне із асфальтобетонних виробництв поряд виділеної ділянки, з метою його дерибану.

До речі, у так званих «змінах» до генплану, а фактично у його фальшуванні, інститут «Діпромісто» намагається приховати обман та зменшити санітарно-захисну зону, звівши її до радіусу у 1000 м довкола підприємства, не враховуючи реальних викидів та напрямків і сили вітрів. Але все одно проектанти змушені були вказати, в текстових матеріалах, несумісність асфальтно-бетонного виробництва та житла.

Тож воюючи на фронті, наші воїни і не підозрюють, що в тилу, прагнення чиновників до безмежного збагачення грає на руку окупантам, підриваючи віру людей в справедливість.

Тернополяни не будьмо байдужими до майбутнього наших дітей та онуків, залишимо їм місто придатним для повноцінного життя, без асфальтового та торф’яного смороду, з чистим озером, парками та скверами, яке передали нам батьки.

Приходьте 24 жовтня до міської ради та скажіть своє могутнє слово ТЕРНОПОЛЯНИНА.

ДемАльянс Тернопіль

1 comment

  1. Amir Allozawr

    Це територія терасного каскаду відстійників покійного Тернопільського Цукрового заводу Поділля. Відстійники колись ішли неначе долини з озерами в горах. Підіймаєшся внутрішніми дорогам догори, щоразу підіймаєшся на новий рівень рівнини-котловану, чимраз ширший краєвид у південному напрямку, а дорога веде все вище і вище. Кожна така котлованна долина – немов автономний кластер, глибиною від краю до дна 1,5-2 м. Навіть у сильний вітер там відносно затишно. Попри промислове використання там чудове рекреаційне місце (пам’ятаю як у 1980-х жителі Газопроводу і Цукровні туди щонедіілі ходили на пікніки), там були автогонки, а городи які – щороку завод здобрював “відходами” (земля після миття буряків, трохи біомаси), там гноїти не треба було. Потім пішли заробітки, люди кинули городи, багато що заросло лісом. Там росли і дикі груші, і терен, і глід, і багато рослин. Згадую цей масив як диво-казку дитинства. А тепер половину цього терасного каскаду зарівняли ескаватором і бульдозером, змішавши до купи родючий грунт і вапняковий глинозем, з якого були побудовані береги відстійників. Геніальні тернопільські бізнесмени від влади навіть не здогадались зняти на продаж родючий грунт. Вже не кажучи в що перетворили інфраструктуру покійного Цукрозаводу. От так.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.