Сьогодні у Тернополі відбувся допрем’єрний показ фільму “Стрімголов”. З цього приводу у кінотеатрі “Сінема Сіті” відбулась прес-конференція режисера фільму Марини Степанської та акторів – Андрія Селецького та Олега Мосійчука. Ім’я останнього тернополянам більш відоме в амплуа театрального режисера. Проте його нещодавня роль у фільмі “Брати. Остання сповідь” вразила критиків. Мосійчука разом із кіногрупою висували на Шевченківську премію в галузі “кіномистецтво”… В інтернет-мережі можна почути навіть зізнання оглядачів, що Мосійчук нині один з кращих кіноакторів в Україні.
На жаль, не змогла приїхати до Тернополя виконавиця головної ролі – Даша Плахтій. Вона, безперечно, окраса фільму. Її талант визнали на 22-му Міжнародному фестивалі акторського кіно в Рабаті (Марокко) – актриса отримала приз за найкращу жіночу роль.
Про фільм можемо сказати, що для непідготовленого глядача він буде нудним. Ви не побачите у “Стрімголов” динаміки сюжету. Режисер та автор сценарію вважає, що двотижнева історія головного героя й так карколомна. Марина Степанська розповіла, що написала сценарій, частково списавши із власного життя і друзів та знайомих.
На нашу думку, фільм буде цікавим для осіб, які вже пережили власні життєві драми. У нашому випадку молодь, яка прийшла на фільм з попкорном, з’ївши свій хавчик, не змогла “схавати фільм” і вийшла із зали. Але в цьому не має нічого страшного. Підростуть, наберуться досвіду – помудрішають і, можливо, через роки оцінять…
Частина журналістів, з якими довелось поспілкуватися після прем’єри, відверто були розчаровані, що в Україні так і не зняли “нормального фільму”, а чергову лиху долю… На вулиці чи не в кожної людини такі біди… А хочеться промінчика надії…
Режисерка завершила фільм дуже шокуюче. Зал онімів… Перші секунди після фінальних титрів – гробова тиша… Чуваки з мерії, які останнім часом впали на хвіст українських кінопрем’єр, налякались, що кінофільм не сподобався глядачам і всі вийдуть… Насправді ж режисерка фінальною сценою зробила все, щоб запам’ятатись… Адже це кінодебют Степанської в якості режисера повнометражної стрічки… І він вдався.
У “Стрімголов” дуже багато символічних сцен, гарних краєвидів. Чого лишень варта німа сцена між закоханими із закипанням чайника ))) А як майстерно зображено “винос мозку” німцю… А поїздка у невідомість, на зустріч долі…
Проте, спеціальна затягнутість фільму відштовхне масового глядача… А це касові збори…
Для непідготовленого телеглядача, якого годують примітивними серіалами та динамічними фільмами, перші 10 хвилин стануть справжнім випробуванням клацати пультом далі чи ні… звісно, якщо стрічку покажуть по зомбоящику.
Автори фільму розраховують, що кінострічку буде дивитися інтелектуальний глядач. Хоча, режисер чесно зізналася, що знімала фільм, розраховуючи на масового глядача, а вийшла така серйозна стрічка…
Ну що ж – у Марини Степанської ще все попереду – і вона має час знайти баланс між цікавим та вічним… Не святі горшки ліплять…
На нашу думку, режисеру необхідно готувати свою публіку: проводити своєрідний лікбез з допомогою статей, лаконічного відео, які б мали зацікавити та поінформувати інтелігенцію та просто платоспроможну вікову публіку що ось є такий непростий, але цікавий фільм.
До речі, “Стрімголов” стала одним з переможців восьмого конкурсного відбору Державного агентства України з питань кіно, яке 100% проспонсорувало весь бюджет фільму розміром 10 мільйонів гривень
Окремо хочеться зазначити на присутність влади на останніх кінопрем’єрах. Після повного провалу фільму “Жага неба”здавалося, клєркам відпаде бажання піаритись на кіноіндустрії до якої вони мають ну дуже віддалене відношення. Проте, ідея заробити в кіно за кошти, “хапнуті” за землю та комунальну власність громади, таки не полишила бюрократів Надала. Загальновідомо, як тільки українські чиновники до чогось докладаються, все відразу перетворюється на гів*о. Сподіваємось, що кінотворці зуміють мудро дистанціювати чинуш від кіновиробництва…
А ще неприємно здивувало надзвичайна мізерна кількість колег Олега Мосійчука з тернопільського театру. Після останньої прес-конференції стало зрозуміло, що в храмі Мельпомени – агонія Мамони.
