У п’ятницю восьма сесія Верховної ради восьмого скликання завершила роботу. Народні депутати від політичних сил, які зовсім втратили підтримку суспільства, вже роз’їхалися відпочивати на моря і океани. А ті обранці, котрі зберегли залишки популярності, на короткий час навідуються в регіони і вже фактично розпочали передвиборчу агітацію.
Ця сесія, крім запеклих баталій депутатів, запам’ятається виборцеві кроками у просуванні деяких реформ і ухваленням важливих законів. Наприклад, було прийнято важливий рамковий закон «Про національну безпеку». Конкретизація його положень у майбутніх законах – «Про службу безпеки», «Про розвідку», «Про особливості управління об’єктами державної власності у військово-оборонному комплексі» та інших – має шанси прискорити вступ України до НАТО. Закон «Про вищий антикорупційний суд» завершує створення інфраструктури антикорупційних органів. Суспільству не залишається нічого іншого, як сподіватися, що справи, які розслідує Національне антикорупційне бюро під процесуальним керівництвом спеціалізованої антикорупційної прокуратури, будуть отримувати більш справедливу оцінку в цьому суді і їх не розвалюватимуть за хабарі, як у звичайних судах. Дипломати можуть хоч трішки подякувати депутатам за ухвалення закону «Про дипломатичну службу». А створення Міжпарламентської асамблеї Україна-Грузія-Молдова допоможе владі обмінюватися досвідом з країнами, які пережили російську агресію, і координувати дії за програмою «Східне партнерство» для вступу в ЄС.
Депутати хоч зі скрипом, але ухвалили ще й інші важливі закони – «Про валюту», «Про стратегічну екологічну оцінку», зміни до законів, які сприяють залученню іноземних інвестицій та захищають інтелектуальну власність. Верховна Рада в результаті політичних торгів змогла призначити голову Нацбанку Якова Смолія, обрати головою Рахункової палати Валерія Пацкана, уповноваженим з прав людини Людмилу Денісову. Аудитором НАБУ Верховна Рада за своєю квотою призначила Володимира Василенка.
Та на плечах Верховної ради досі висять гріхи, які доведеться спокутувати вже під час осінньої сесії. Депутати, на жаль, не проголосували за оновлення складу Центральної виборчої комісії. Та, як зазначив голова Верховної ради Андрій Парубій під час прес-конференції про результати роботи сесії, що минула, «це буде одним з перших питань роботи нової сесії. Блок Петра Порошенка погодився відкликати одного зі своїх кандидатів, і це відкриває шлях до фактично безболісного голосування за новий склад ЦВК». До нової сесії перекочували й інші надважливі питання «відкладеної перемоги». Вони включають, за словами спікера парламенту, і зняття депутатської недоторканості, і закони, які продовжують реформу сектору безпеки та оборони, і Виборчий кодекс з відкритими регіональними списками.
Український парламент серйозно хворий. Він потребує вже навіть не лікування, а глибокої реформи. Саме для цього було запроваджено програму USAID «РАДА», що розшифровуються як «підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво». Її реалізовує фонд «Східна Європа» у партнерстві з рядом громадських організацій –, «Інтерньюз-Україна», «Лабораторія законодавчих ініціатив», «Ліга інтернів» та Європейський інформаційно-дослідницький центр у Верховній Раді, Громадянської мережі «Опора». Мета програми амбіційна і розрахована на тривалий час – налагодження більш ефективної взаємодії громадян і народних депутатів, підвищення рівня довіри суспільства до парламенту. Для того, щоб бути реалізованою, вона базується на трьох напрямках – залучення громадян до законодавчого процесу; освіта, просвіта виборців про роботу парламенту; посилення спроможності апарату Верховної ради.
Не секрет, що народні депутати значною мірою імітують роботу, напускаючи туману в очі виборцям. Бо з кожним скликанням Верховної ради збільшується кількість законодавчих ініціатив з боку депутатів, які не мають жодних шансів бути ухваленими у ВР. Інша парадоксальна тенденція – коли кількість законодавчих ініціатив депутатів збільшується, то урядових і президентських, навпаки, зменшується.
А це виглядає дико і ненормально. Бо у парламентських демократіях 80-90 відсотків законопроектів готує і подає до парламенту уряд, який має для цього відповідний штат чиновників, міжнародних консультантів і т.п. Хіба не смішно, що із понад шести тисяч ініціатив, зареєстрованих у Верховній раді нинішнього скликання, було ухвалено загалом лише 12 відсотків?! А в розрізі суб’єктів подання це виглядає так: лише 8 відсотків депутатських ініціатив (законопроектів, постанов) підтримує парламент, тоді як урядових – 29 відсотків, президентських – 76 відсотків. За результатами моніторингу ГМ «Опора», лише кожен восьмий депутатський законопроект підтримується у Верховній раді. А це свідчить про те, що коаліція «Європейська Україна» то висить на волосинці, то її взагалі не має. І Блоку Петра Порошенка та «Народному фронту» доводиться позичати голоси у «залишків режиму Януковича» – груп «Відродження», «Воля народу» та позафракційних депутатів.
Керівник проекту ГМ «Опора» в рамках програми USAID «Рада» Анатолій Бондарчук пояснив автору цих рядків: «Опора» пропонує різні варіанти, але найбільш оптимальний такий – реєструвати депутатську ініціативу лише в тому випадку, коли її подають не менше 20 депутатів (за кількісним складом найменшої фракції у ВР ), і тоді зростають шанси ухвалення законодавчої ініціативи у парламенті.
Для того, щоб підвищити якість законодавчих ініціатив і зменшити обсяг т.зв. законодавчого спаму(народному мовою – сміття) пропонує посилити вимоги до їх підготовки і громадська організація «Лабораторія законодавчих ініціатив». Її позиція полягає в тому, що законодавчий процес має бути «policy oriented», тобто бути орієнтованим на певну політику в конкретній сфері і містити аналіз проблеми, оцінку її впливу, аналіз альтернатив і т.п. А законодавчі ініціативи депутатів повинні обґрунтовуватися не витягами зі статті закону і не голослівними твердженнями, як наприклад, «реалізація закону не вимагає бюджетних коштів». Пропозиція до державної політики (т.зв. «policy papers») має включати обґрунтування проблеми, поточний стан, ефективність чи неефективність політики… За словами заступника Голови ради цієї громадської організації Олександра Заславського, на сьогодні вже 30 законодавчих документів були розроблені за принципом «policy papers», але парламент ухвали не більше десяти з них. «Лабораторія законодавчих ініціатив» пропонує депутатам ще один інструмент, апробований у британському парламенті, – «fitness check», що дає можливість при розробці законопроекту оцінити вплив однієї політики на інші політики і при цьому ще й виявити неочікувані впливи…
А Європейський інформаційно – дослідницький центр у Верховній Раді для підготовки якісних законопроектів дає в руки депутатам ще один пряник – аналіз законодавства європейських країн з певної проблеми та рішень, які розробили чи вже впровадили певні країни.
ГО «Інтерньюз-Україна» підготувала для різних верств суспільства низку матеріалів (від тестових інформацій, інфографіки – до відеороликів), які популярно розповідають про роботу парламенту. Журналістам було б гріх не скористатися ними, щоб популярно доносити інформацію до своєї аудиторії і роботи аналітику про діяльність Верховної Ради. А в рамках ініціативи «Модельний округ», як переконувала учасників прес-туру до Верховної ради менеджер проекту в рамках програми «РАДА» Катерина Паригіна, ця громадська організація розробила принципово інший формат звітування депутата перед виборцями, а саме, акцентування уваги на тому, яку користь приніс той чи інший законопроект депутата. Своєю чергою, «Інтерньюз-Україна» орієнтує громадськість не просити особистої фінансової чи матеріальної допомоги від депутата, а вимагати розробки і ухвалення якісних законів, які поліпшують життя як громади, так і суспільства загалом.
Та нікуди не зникла ключова проблема – як змінити свідомість пересічного народного депутата, який звик піаритися перед виборцями великою кількість законодавчих ініціатив, часто зовсім безглуздих. До слова, на зміну закоренілим депутатам-популістам громадська організація «Ліга інтернів» реалізувала програму стажування молодих людей у Верховній раді, а також у центральних і місцевих органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування.
З усього видно, давно назріла реформа українського парламенту. А з цим з року в рік ніяк не клеїться. Місія Європарламенту на чолі з Петом Коксом надала 52 рекомендації щодо поліпшення роботи Верховної ради, які парламент зобов’язався впровадити. Та депутати до сьогодні спромоглися ухвалити лише два закони, до того ж у першому читанні, – про зменшення кількості комітетів ВР до 20 з їх тематичною прив’язкою до міністерств і запровадження електронної карточки, щоб депутат міг голосувати лише за себе. Гаразд, певною мірою це підвищить відповідальність депутатів і дисциплінує їх, але не є панацеєю від традиційних вад українського парламенту.
Повчальною у цьому контексті є, наприклад, робота німецького парламенті. Тут на депутата, який проголосував за колегу, накладають штраф у розмірі 100 євро. А якщо у Бундестазі відбувається 6-7 голосувань за день, то він влітає у копійку. І,як розповів журналістам представник німецького парламенту, політолог та експерт з парламентських процедур Ян Менцер, депутатів, які не приходять на засідання парламенту, не потрібно арештовувати чи кидати за грати. Якщо вони відсутні, то цей факт вдало використовує опозиція і просуває свій законопроект.
Та Україні до розвинутого парламентаризму ще дуже далеко. Бо навіть не повністю зреалізовані перші кроки парламентської реформи.
Роман ЯКЕЛЬ.

Напишіть відгук