Захарченко із Кобзоном пішли “на пасєлєніє” до Гіві та Мотороли

Кінець літа приніс приємні сюрпризи українцям. Днями не стало запроданця з Донеччини співака Кобзона, а сьогодні навздогін пішов лідер донецьких сепаратистів Захарченко. Його підірвали в центрі Донецька в ресторані “Сєпар”. Кремль відразу заявив, що винні у цьому українці, хоча насправді саме москалі контролюють так звані ДНР і ЛНР,

Українці в соцмережах жартують, що хоч це не дуже по християнськи, але з патріотичної точки зору літо завершилось дуже файно. До ганебних бойовиків Московії Гіві і Мотороли приєднались Кобзон та Захарченко.

Чи це геройський вчинок українських спецслужб, чи більш імовірне – кремлівські щурі починають пожирати одне одного – наразі невідомо. Про спроби замінити Захарченка на іншу фігуру в ДНР йшло вже давно.

Головне для українців в цій справі, що на одного загарбника на українській землі стало менше.

Довідка Вікіпедії
Олекса́ндр Володи́мирович Заха́рченко (26 червня 1976, Донецьк, Українська РСР — 31 серпня 2018, Донецьк, Україна) — проросійський колабораціоніст, очільник і «голова ради міністрів» маріонеткової Донецької Народної Республіки у 2014—2018 роках.
Згідно з біографічними даними, поширеними у російських джерелах, О. Захарченко закінчив Донецький технікум промислової автоматики (з відзнакою), працював на шахті гірничим, електромеханіком, займався бізнесом. Деякий час навчався в Донецькому юридичному інституті МВС України, але був виключений за алкоголізм.

Журналістське розслідування видання «Інсайдер» наводить факти тривалої співпраці О. Захарченка зі структурами Партії регіонів. Так, в 2006 році займав посаду директора ТОВ «Торговий дім „Континент“». Ця фірма, як і багато інших у Донецьку, входила до складу бізнес-імперії Ріната Ахметова[4]. Крім того, відповідно до даних реєстру юридичних осіб, Захарченко був співзасновником донецького ТОВ «Дельта-форт». Ця компанія існує і нині, але у складі засновників залишився лише Тернавський. Офіційно в «Дельта-форт» широкий профіль діяльності — від видання книг до оптової торгівлі продовольством, алкоголем і тютюном. Серед партнерів О. Захарченка — Олег Денисенко, який в 2003 році працював помічником заступника міського голови Донецька, а в 2004-му — помічником радника віце-прем’єр-міністра України
У 2010 році, за даними медичних документів, Олександр Захарченко проходив обстеження в Харківському обласному центрі медико-соціальної експертизи. Там йому була присвоєна II група інвалідності з психічного захворювання. У документі медичного центру наголошується «стійкі незворотні психічні розлади». Йому було призначено лікування в стаціонар Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, В довідці також також наголошується, що дії хворого Захарченко «несуть загрозу оточуючим». Роки 2010—2013 були згодом вилучені з офіційної російської біографії Захарченка. 2013 року Захарченко знову з’явився в ЗМІ — вже як активіст харківської проросійської організації «Оплот».
Під час проросійських виступів на сході України керував донецьким відділенням харківського бійцівського клубу «Оплот». 16 квітня 2014 очолив групу з 7 бойовиків, які зайняли будівлю донецької міської адміністрації.

У травні 2014 був призначений «військовим комендантом» захопленого бойовиками Донецька. Згодом призначений на посаду «заступника міністра внутрішніх справ ДНР».

7 серпня 2014 змінив на посаді голову Ради Міністрів «ДНР» Олександра Бородая
11 серпня 2014 року Олександр Захарченко зробив заяву, що «підрозділи ДНР готові до наступальних дій», і що найближчими днями розпочнеться «широкий, нормальний наступ». Російські новинні ресурси поширили інформацію, що у «ополчення і самооборони» з’явилося понад 200 одиниць бронетехніки, що буде використана в ході анонсованого «контрнаступу». У ніч із 12 на 13 вересня батальйонні тактичні групи 17-ї мотострілецької та 18-ї мотострілецької бригад Збройних сил РФ перетнули кордон в районі Маринівки та Степанівки
24 серпня зранку Олександр Захарченко оголосив про масштабний наступ по всіх напрямках. Того ж ранку колона із 100 одиниць бойової техніки російських військ висунулась від державного кордону, оточуючи українські сили під Іловайськом.
Голова маріонеткової республіки
3 листопада, після нелегітимних та сфальсифікованих виборів у ДНР, невизнана ЦВК республіки оголосила, що Захарченко одержав перемогу: за нього віддали голоси 765 тисяч осіб, що становило близько 75 % виборців[15][16]. 4 листопада в Донецькому академічному музично-драматичному театрі відбулася інавгурація Захарченка, в ході якої, за словами очевидців, він склав присягу, поклавши руку на Біблію, й отримав від Голови ЦВК ДНР Романа Лягіна посвідчення глави ДНР[17]. Був удостоєний двома Георгіївськими хрестами ДНР.

31 серпня 2018 року стало відомо, що Олександр Захарченко загинув внаслідок смертельних поранень після вибуху у ресторані «Сепар» на вулиці Пушкіна в тимчасово окупованому Донецьку, а ще двоє осіб отримали поранення
А тим часом в Україні

26 листопада 2014 радник голови СБУ Маркіян Лубківський повідомив, що Захарченко є фігурантом кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організації» та інших особливо тяжких злочинів.[21] Окрім того, Захарченко є основним підозрюваним у справі про загибель мирних жителів під Волновахою внаслідок теракту.

19 січня 2015 року ГПУ звернулась до Інтерполу з проханням оголосити О. Захарченка у міжнародний розшук.

30 травня 2016 року генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що кримінальна справа стосовно Олександра Захарченко досі не передана до українського суду у зв’язку з тим, що Генеральна прокуратура України не змогла зібрати доказів його вини: «Ви будете сміятися, але справу лідера ДНР Олександра Захарченко не можна передавати до суду, ГПУ не змогла зібрати фактів»

8 лютого 2017 року Апеляційний суд міста Києва надав дозвіл строком 6 місяців на затримання Захарченко по підозрі в участі у діяльності терористичної організації.