“Після проведених перемовин ПАТ “НСТУ” та співачка MARUV не знайшли спільного рішення щодо місії представника України на міжнародному пісенному конкурсі. Ситуація, яка склалася навколо Нацвідбору цього року, має ознаки політизації. Суспільний резонанс, спроби тиску з боку політичних сил, втручання в дискусію культурних діячів та інформаційних структур країни-агресора фактично спричинили політизацію результатів національного відбору. У ситуації вбачається небезпека ескалації розколу українського суспільства», – зазначили в НСТУ після переговорів з MARUV.
Сама співачка написала, що погодилася відмовитися від концертів у РФ, однак не прийняла «інші умови запропонованого мовником контракту». Нагадаємо, що НСТУ, за контрактом, могло оштрафувати MARUV за кожну неузгоджену з мовником дію. Але основним каменем спотикання, скоріше за все, стала вимога НСТУ передати їй права на пісню, яку MARUV мала співати на Євробаченні, а ці права, за підписаним раніше співачкою контрактом, мають належати Warner Music Russia. А ще, судячи зі слів співачки, її хотіли змусити до політичної промоакції.
«Я – громадянка України і щиро люблю Україну. Але не готова виступати з гаслами, перетворюючи своє перебування на конкурсі в промоакції наших політиків. Я музикант, а не біта на політичній арені», – написала голубиця миру, яка співає в країні-агресорі, заробляє там гроші і чхати хотіла на війну.
Власне, фініта б@ля комедія. Але сама проблема є набагато глибшою та більше драматичною, ніж комедійною. Бо так буває завжди, коли ти створюєш міністерство під кума, а воно замість розробки стратегії інформаційної політики держави в умовах війни, три роки ставить одну вишку на Каланчаку, а основною мірою розбудовує за бюджетні гроші ботоферми для вихваляння тебе коханого та обсирання твоїх опонентів і критиків.
Так буває, коли у гуманітарних віце-прем’єрах твого уряду працюють шаровари головного мозку, які не соромлячись, за місяць до президентських виборів, пропонують скасувати результати чесного голосування глядачів, бо вони не подобаються частині суспільства. Хоча ці результати – чесні, якими б вони не були. (Хмм, а шо, так можна скасувати результати будь-якого голосування? Здавалося б, причому тут 31 березня).
Так буває, коли ти популяризуєш свою культуру хіба що мовними квотами, не розвиваєш ринок, а слово роялті твої співаки бачать лише уві сні. У цьому разі ти отримуєш не лише окремо взяту комедію в ефірі НСТУ, а й цілу плеяду українських співаків, які гастролюють в країні-агресорі «за мір во всьом мірє» та напівватну країну, для половини народу в якій війна – порожній звук, а мір во всьом мірє – не порожній. А потім у хайп включаються професійні російські пропагандисти і ти програєш, бо навіть контрпропаганди професійної в тебе ніхто не навчений. Чому? Тому що міністерство твого кума зайняте геть іншим (див. початок абзацу).
Спойлер. 1 квітня цього року, ЦВК викликає Зеленського: «Володимире, ви виграли президентські вибори, але ми скасовуємо результати голосування, бо ви маєте бізнес в Росії та заявили, що будете приймати умови Путіна. І це не збігається з місією українського політика. Не згодні? Але ж частина суспільства проти. Шо? Більша частина суспільства проголосувала за вас? Ну і що з того? Ваша місія не збігається – шо не ясно?».
Автор Оксана Денисова, The Newsroom
На фото – сучасний стан інформаційної політики в Україні. Автор фото: Таблоid
