За його словами, залежно від відповіді на цей лист він подаватиме до суду. У листі ідеться про порушення Володимиром Зеленським ст. 10 Конституції України, яка говорить про те, що державною мовою є українська.«Є роз’яснення Конституційного суду про те, що українська мова є обов’язковою для використання під час посадових дій. Під час свого виступу Володимир Зеленський говорив “я, як президент”, тобто це не був приватний виступ», – каже Святослав Літинський. Він додає, що відповідь на лист очікує за два місяці.
Нагадаємо, Святослав Літинський – львівський активіст, викладач, який, зокрема, відомий тим, що домігся українізації багатьох міжнародних та місцевих компаній на українському ринку, а також – чиновників. Наприклад, він подавав позов щодо виступу російською колишньої голови Нацполіції Хатії Деканоїдзе.
До речі, у вересні 2015 року громадський активіст Святослав Літинський виграв позов проти міністра внутрішніх справ Арсена Авакова у Львівському окружному адміністративному суді. Літинський звинувачував Авакова у порушенні мовного законодавства, коли останній виступив з промовою російською під час запуску в Львові нової патрульної поліції. Також активіст вимагав від МВС автентичний переклад відеозапису державною мовою.
«Всі ми знаємо, що пан Аваков дуже часто під час своєї діяльності послуговується іноземною мовою. Ми вирішили якось допомогти, підштовхнути, щоби він все-таки дотримувався законодавства. Приводом стали його неодноразові виступи перед аудиторією, і ці виступи мені були особисто цікавими, тому що вони, відповідно заголовку, були про діяльність нової поліції і нові критерії відбору. Я зробив запит у МВС, попросив дати мені переклад, бо мене цікавить ця інформація і я хочу з нею ознайомитись. Вони відмовилися надавати мені переклад, і тепер ми через суд зобов’язали їх надати його, а їхні дії, відповідно, визнати неправомірними. Я сподіваюся, що це стане приводом для пана Арсена більше тренувати українську мову і позитивно використовувати її в своїй діяльності», – пояснює Громадське.Львів пан Літинський.
– Скажіть, навіщо вам це все: суди і «розборки» з чиновниками такого рівня?
– Держава – це ми, держава – це ви, держава – це я. І якщо ми будемо просити, вимагати в чиновників дотримуватись законодавства, тоді вони почнуть дотримуватись законодавства, якщо ми не будемо цього просити, вони не будуть цього робити. Кожне таке дрібне порушення спричиняє дедалі більші і більші. Є ціла теорія розбитих вікон, яка говорить, що кинутий недопалок спричиняє в результаті збільшення вбивств і крадіжок в місті. Відповідно потрібно старатися дотримуватися законодавства ніби дрібнішого, для того щоб і більшого законодавства дотримувалися. Крім того, пан Арсен Аваков – керівник Міністерства внутрішніх справ, а основним завданням міліції є забезпечення дотримання законних прав та інтересів громадян. Як вони можуть забезпечувати дотримання законних прав та інтересів громадян, якщо вони самі, от навіть суд визнав, не дотримуються прав і порушують права?
– Сама новина про те, що ви подали в суд на Арсена Авакова, стала дуже резонансною. Я багато спілкувався і з іноземними журналістами, і з просто колегами. Більшість казала, що зараз це недоречно, що потрібно звертати увагу на суттєвіші правопорушення, витрачати зусилля на боротьбу в інших сферах. Що думаєте про таке ставлення до вашої діяльності?
– Бачите, це питання не на часі вже двадцять п’ять років нашої державності. Коли це питання би не піднімалося: «Це не на часі, це не на часі», – це перше. Друге, мої ініціативи ніяким чином не заперечують інші ініціативи, якими люди займаються, я готовий їх теж підтримувати. Громадянське суспільство якраз в тому полягає, що громадяни вибирають питання, які їх цікавлять, і жертвують своїм часом, щоб їх вирішити. Дуже часто люди, які нічим не займаються, кажуть: «Ви не тим займаєтесь». – «Добре, я не тим займаюсь, а ви чим займаєтесь?» – «Нічим не займаюсь». – «Ну то, як я вам допоможу?»
– Яка подальша доля «справи Авакова», якщо її можна так назвати?
– Ми зробили півкроку – суд визнав неправомірною відмову надавати переклад, але фактично тепер будь-які виступи міністра по радіо або по телебаченню, якщо він буде зроблений іноземною мовою, буде визнаний неправомірним, якщо він не наданий українською мовою. Я сподіваюсь, що це спонукає пана міністра дотримуватись статті 10 Конституції України, і він почне це робити. Відповідно, його приклад, напевно, використають інші чиновники, і це будуть зміни в цьому напрямку.
– Доки ми готувалися до цього інтерв’ю з вами, деякі джерела вказали на те, що ви будете балoтуватися від блоку Петра Порошенка до міської ради, і це ніби як камінь в город чужій політичній силі.
– Бачите, я тими справами почав займатися ще в 2012 році з часу прийняття цього закону Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики», тобто якось прив’язати мою діяльність до поточних виборів… можна прив’язати, але я би так не прив’язував. Так, я, напевне, буду балотуватися в міську раду від блоку Петра Порошенка, я так собі думаю.
– Але ви не боїтеся за подальшу долю своїх громадських ініціатив і що їх будуть далі пов’язувати з вашою політичною діяльністю?
– Можливо, будуть пов’язувати, але я ж собі знаю, від чого це. Я цим займаюся не перший рік, не перед виборами, не за тиждень до голосування. Це не роздавання гречки. Я сильно переживати не буду.
– Тоді розкажіть про ваші найближчі плани. Я знаю, що ви будете намагатися змінити меню в автомобілях і ви, окрім того, будете боротися із іншими великими торгівельними марками.
– Хочемо допомогти багатьом імпортерам, щоби вони дотримувались законодавства України, зокрема щодо маркування і надання інформації. Нещодавно ми з дружиною пішли дивитись на нові автомобілі, всі вони «спілкуються» з нами іноземною мовою. Мій знайомий купив новий автомобіль і так само він з ним «спілкується» іноземною мовою. Ми зараз намагаємося через суд зобов’язати виробників, щоб автомобілі «спілкувалися» державною мовою для того, щоби не було сповільнення сприйняття інформації. Це небезпечно, автомобіль щось тобі видає, ти, навіть знаючи цю мову, сприймаєш інформацію повільніше. Тобто ми зараз маємо справу проти конкретних виробників. Це «Сіат», «Фольцваген», «Х’ювет Пакерд», «Філіпс». На них вже відкриті справи у суді. У нас є, наприклад, Управління захисту прав споживачів, воно би мало тим займатись, а воно вже, як мінімум, п’ять років цим не займається. До них звертаєшся, а вони кажуть: «Ні, не будемо». Навіть звертався через народного депутата в центральний орган по захисту прав споживачів. Вони пообіцяли посилити перевірки. Прийшов я в наш міський орган захисту прав споживачів, а вони кажуть: «Нічого ми в не будем робити, нам не можна». На жаль, потрібно собою заміняти ті державні інституції, поки вони не працюють, з надією, що вони таки почнуть працювати.
