Зрозуміло, що Степан Барна піде в парламент, щоб захистити “насхематизоване” із Заставним за 4 роки при мільярдних фінансових потоках.
Чому йде Бицюра ? Ймовірно вдовільнити якусь амбіцію. Проте, свободівці розуміють, що їм нічого не світить при такому меру. Рука кожного інтелігента Тернополя не підніметься проголосувати за Бицюру через знищену школу мистецтв, до дерибану якої він активно долучився…
Більше голосів зібрати має ще один надалівець – Максим Черкашин, який замаскувався у партійному проекті Вакарчука. Підтримує його також призабутий Ярослав Джоджик.
Джоджиківець Тарас Пастух виграв у 2014 році завдяки взаємодії із кандидатом Заставного – Іваном Коваликом. Іван доводив, що він кращий патріот, ніж тоді діючий нардеп-свободівець Кайда. Тепер така схема точно не “проконає”, бо навіть прийом громадян Пастух не спромігся проводити по-людськи. Та й двічі одну й ту ж особу депутатом до Верховної Ради тернополяни не обирали ніколи за всі роки Незалежності.
Ігор Побер став нардепом у прохідній частині списку завдяки, напевно, знайомству з Кличком у буремні 90-ті. Також він допомагав молодим регіоналам купувати виборців
Востаннє його бачили тернополяни під час громадського заходу – 9 березня 2014 року, коли ударівець невдало представив свого кандидата на посаду заступника голови Тернопільської облдержадміністрації в команду Сиротюка. Потім були лише примітивні ефіри та кілька зімітованих прес-конференцій для статистики. А ще запам’ятався кнопкодавством у Верховній Раді.
Тому не дивно, що деякі журналісти вважають замість Ігоря Побера в списку “Блоку Петра Порошенка” могла бути шиншила
Щодо Лариси Римар – то це вже не смішно. Яким дивом ставлениця призабутого Джоджика очолила список “Громадянської позиції” Гриценка в Тернопільську обласну раду в 2014 році – досі незрозуміло. Якщо таке повториться – Анатолій Гриценко може розпускати партію в Тернополі, бо її контролює розкольник чорноволівського Народного руху України.
Іван Сороколіт – сумна історія пристосуванця. Спочатку тернополяни запримітили внука голови колгоспу в жовтій Порі Каськіва, потім закарбували в пам’яті з підтримкою скандально забудівника Зеновія Щепановського. Вишенькою на торті є успішна обслуга Надала у першу каденцію. Інтернетники досі пам’ятають перерізання магістральних кабелів, знищення малих інтернет-підприємців для очищення ринку під національного інтернет-провайдера Київстар. Коли ж апетити розгулялися, а раціон урізали в 2015 році, Сороколіт лишився пайка і став таким собі псевдоопозиціонером. Тернополяни сміялися, коли викинутий з свободівської обойми депутат приходив підтримувати громадськість на скандальні будівництва за які раніше завзято голосував у сесійній залі.
Партія баби Юлія нібито підтримає Богдана Брича. Сам по собі він хлопець активний, не байдужий, брав участь в Революції гідності. Краяни обрали його старостою села Гаї-Шевченківські.
Проте, цілком логічно, якби Брич спочатку там довів свою ефективність, а вже прозвітувавши за свою роботу – йшов у парламент. Українці не сприймають кидання справ на пів дорозі. Свого часу нардеп Тарас Пастух у 2015 році вже кидався в боротьбу за крісло мера і отримав підтримки тільки 10%, хоча рік до того виграв парламентські вибори.
Чимало тернополян мають надію на громадську активістку Юлію Мамчак, яка теж йде у нардепи. Ця жінка успішно боролася проти торф’яних котелень Надала. Проте, чи не використає її у своїй боротьбі проти Надала так зване громадське утворення родом із 90-х “Аракс”? Питання відкрите…
***
За роки незалежності тернополяни не так часто обирали порядних особистостей, моральних авторитетів: у часи СРСР, у 1989 році, Романа Гром’яка до кремлівської Верховної Ради СРСР. Патріотична громадськість тоді згуртувалась проти директорки тернопільського бавовняно-паперового комбінату росіянки Світлани Гурар’є.
Гром’як не зганьбив своє ім’я корупційними скандалами, але виявився непридатним для порятунку економіки краю у час загальної кризи в країні. З 22 березня 1992 року до 20 січня 1994 року Роман Теодорович був представником Президента України в Тернопільській області. Тому не дивно, що вже на наступних виборах у березні 1994 року, шукаючи щастя у народні депутати України по Теребовлянському виборчому окрузі № 364 набрав лише 0.81 %, посів дев’яте місце серед 12 кандидатів у нардепи.
Першим народним депутатом від Тернополя у 1990 році був обраний Володимир Колінець.
Що старше покоління може сказати про його діяльність? Чим відзначився наш обранець у парламенті? Якими законами, розробленими Колінцем чи за його співавторства можна пишатися?
Згодом цей нардеп ще керував Зборівської райдержадміністрацією. Що запам’яталось з його управління? Згадують старожили лише “балі”…
Кілька останніх виборчих кампаній Колінець йде технічним кандидатом, торпедуючи критикою якогось “конкурента” баблистого кандидата.
А чи згадають мешканці області нардепів першого скликання у своїх округах?
Значно яскравішим був склад нардепів від Тернопільщини у другому скликанні в 1994-1998 роках.
У 1994 році у файному місті прихистили В’ячеслава Чорновола, якого вже не дуже оптимістично сприймали у Львові.
Під час дострокових президентських виборах в 1994 році Чорновіл не брав участь у виборах.
Нині Чорновола вважають одним із найавторитетніших українців зорі Незалежності України. Чорновіл не зганьбив Тернопіль. Але й не виплекав у файному місті гідного наступника. Нардепом від Тернополя у Верховній Раді в 1998-2002 роках обрали скандально відомого Ярослава Джоджика, який потім з Юрієм Костенко та іншою зажерливою мерзотою розколов Народний Рух України. А мав би, насправді, бути нардепом Ігор Герета…
Від Теребовлянщини дообрався Леонід Кравчук, який програв президентські вибори Кучмі. Згодом він остаточно скурвиться і обслуговував різноманітних манкуртів і мерзотників на зразок СДПУ(о) Віктора Медведчука. Раніше на Теребовлянському окрузі обрали інтелігентного Романа Купера, але чоловік несподівано помер… Були чутки, що його позбулися спецоргани…
У третьому скликанні Іван Драч кинув на поталу свій Чортківський округ заради посади. Згодом маніпуляції Джоджика з Ростиславом Крамарем допомогли обрізаному соціал-демократу Шиллеру перемогти націоналіста-кунівця Жижка…
У 2002 році перемогла ющенківська шушара. Тоді жартували, якби Ющенко сфотографував з кіньми, то вони б перемогли в округах. Від Тернополя тоді мала йти Ірина Рекуш. Але її перехитрив тодішній ректор “протитанкового інституту” Олександр Устенко про якого жартували, що тричі переписував свідоцтво про народження…
Нині ж мешканці тернопільщини навряд чи згадають прізвища нардепів, які тоді обіцяли манну небесну…
