У вівторок, 17 листопада помер у віці 84 років український режисер та театральний актор Роман Віктюк. Про це повідомляє Interfax із посиланням на дирекцію московського Театру Романа Віктюка. “Роман Григорович помер”, – сказала співрозмовниця агентства.
Віктюк помер у лікарні. Інших подробиць щодо смерті режисера не повідомляють, однак відомо, що 27 жовтня його госпіталізували із коронавірусом.
Роман Віктюк народився 28 жовтня 1936 року у Львові.
Навчався у Державному інституті театрального мистецтва, що у Москві. Згодом повернувся Львова, де працював актором у місцевому Театрі юного глядача, а згодом – режисером. Він також створив створив театральну студію при Львівському палаці піонерів.
У театрі також сказали, що режисера можуть поховати у Львові. “Вирішується питання про транспортування Романа Григоровича на батьківщину, до Львова. Поки невідомо, чи буде можливість залагодити питання про перетин кордону. Це завжди було його ще за життя бажання – бути похованим поруч з мамою і татом”, – повідомила прес-аташе театру.
За її словами, прощання з режисером пройде в Москві: “Прощання буде. Важко сказати, в якому форматі, так як Роман Григорович ще знаходиться в лікарні”.
27 жовтня стало відомо, що Віктюк перебуває в лікарні з коронавірусів. На наступний день в прес-службі театру повідомили, що режисер відновлюється там після перенесеного Covid-19.
“Сьогодні у нашого дорого лідера Романа Григоровича день народження – йому виповнюється 84 роки. Ми хотіли влаштувати свято на його честь, але вірус завадив. Роман Григорович зараз в лікарні, стан у нього задовільний, і він продовжить відновлюватися під наглядом лікарів після перенесеного коронавируса. але ми, звичайно, будемо його вшановувати “, – говорила прес-аташе театру.
У 1988 році на сцені театру “Сатирикон” поставив свій найвідоміший спектакль – “Служниці” за п’єсою Жана Жене, в якому всі ролі грали чоловіки.
У 1991 році відкрився Театр Романа Віктюка, першою постановкою став знаменитий спектакль режисера “М. Баттерфляй”. Всього Віктюк поставив понад 250 вистав.
Керівник театру свого імені, львів’янин, який більшість свого життя пропрацював у Москві, але завжди вважав себе українцем, поставив на сценах кілька сотень вистав.
Роман Віктюк народився у Львові у 1936-му, коли місто належало Польщі. Навчатися поїхав до ГИТИС – культового в СРСР Державного інституту театрального мистецтва у Москві. Закінчив акторський факультет і починав кар’єру як актор.
Режисерської освіти так і не здобув, однак це не завадило йому увійти у когорту найзнаніших режисерів світу.
Після інституту повернувся до Львова, працював актором у Театрі юного глядача, а потім створив дитячу театральну студію. Подальший його творчий шлях – це робота у театрах по всьому колишньому Союзу.
В інтерв’ю Російській службі Бі-бі-сі 2006 року Роман Віктюк казав, що навіть в період тоталітаризму ніколи не ставив вистав, які б “обслуговували систему”.
“Я пережив всіх головних вождів тоталітаризму. Але я можу з радістю сказати, що я не поставив жодної з 156 вистав, які би обслуговували систему. Вони були про людину, про біль людини, думаю, вдавалося навіть протягнути релігійні проблеми”, – казав він.
Спектаклі “Театру Романа Віктюка” – це пронизані еротикою твори.
“А тому що лише в сексі людина виявляє себе природно. У житті люди настільки закриті! Причина тому і злість, і ненависть, це норма нашого існування. Не можна пробитися від однієї людини до іншої”, – переконував він в інтерв’ю одному із російських видань.
Він вважав, що хороший театр має бути бісексуальним.
“Є гомосексуалісти, є бісексуали, місця у цьому світі вистачає всім. От чого не вистачає, то це любові. Катастрофічно! Так, я першим почав кричати про те, що людина – структура бісексуальна, котра має у собі чоловіче і жіноче начало рівною мірою”, – казав Віктюк.
Він ставив спектаклі за творами Жана Жене, Оксара Уайльда, Михайла Булгакова, Фрідріха Шиллера та десятків інших авторів.
“Я перший підійняв ту завісу, яка роками прикривала справжність людської природи. Я виніс на театральну сцену любов, ревнощі, нудьгу, очікування, підозру. Я оголив не тільки тіло, але й душу. І зробив це так, що одне без іншого існувати не може”, – зізнавався режисер.
Його театр називали і “театром сексуальних меншин”, і “театром “духовної еліти”, самого Віктюка – “класиком театральної провокації” і “головним гей-режисером Росії”.
А в його спектаклях хотіли грати найтитулованіші артисти України і Росії.
Роман Віктюк жив у Росії, але завжди підкреслював своє українське походження, приїздив до України ставити вистави, відгукувався на політичні події і брав участь у різноманітних творчих і гуманітарних проєктах.
Він підтримував “Помаранчеву революцію” в Україні, він публічно захищав учасниць групи Pussy Riot у Росії.
“Коли я раніше бував у Нью-Йорку і казав, що я – український режисер, то це не вражало. Російський режисер і все. Після “Помаранчевої революції” я вийшов до американців і з гордістю сказав – я – український режисер, зал встав”, – згадував Віктюк.
У 2014 році, коли почалися бойові дії на Донбасі, Роман Віктюк так закликав місцевих жителів визначитися: “Якщо ви не відчуваєте себе громадянами України, залиште Україну в спокої!”
Він завжди вражав не лише на сцені, а й поза нею: своєю зовнішністю, манерами, висловлюваннями.
“Я громадянин світу. Мій дім – це там, де театральні дошки. Коли виходиш на них, не має значення – це Росія, Канада, Америка, Україна, Англія … Для мене навіть три дощечки – це вже планета, це мій світ. Дайте мені три дощечки, і мені добре, там вже можна грати спектакль. Там старт твоєї душі для польоту в вічність”, – казав він колись про сенс свого життя і творчості, пише bbc.com
Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ
Долучайтесь до нашої групи у Вайбері
Ми в Instagram
Наша сторінка в facebook
Ми у whatsapp
