Є у мене знайомий, 50-річний Олександр Євгенович. Його життєвий досвід прекрасно ілюструє той факт, що з людьми потрібно контактувати вкрай обережно, не лізти за допомогою і порадами, навіть якщо серце цього вимагає. У Саші серце величезне, його на всіх вистачить. За це і доводиться йому розплачуватися.
Зібрався Саша ще до війни їхати на море машиною. Він і дружина. І заманулося йому пожаліти сусідів, у яких ні грошей, ні автотранспортного засобу в наявності немає. Він запропонував їм поїхати на море разом. Йому не пропаде, а люди хоч відпочинуть як слід раз в житті.
Кажуть, що таких великодушних товаришів в наші дні не знайти. Але вони є. Правда, психологи впевнені, що цей жест доброї волі – не добро в чистому вигляді, а спроба самоствердитися за чужий рахунок. Мовляв, я тебе везу, значить, я сильний, а ти слабкий. Я багато чого досяг, а ти не зміг. Підживлення самолюбства і марнославства.
Поїхала ця чесна компанія в подорож. З незвички сусіди перебрали, переїли, перезасмагали. Сусідка підхопила розлад шлунка, а сусід зламав ногу. Хто у всьому винен? Олександр. Краще б вдома сиділи …
Сусіди повернулися в рідні краї і стали пускати чутки про Олександра нехороші. Переказувати не буду. Не роби добра, як то кажуть.
Ще епізод. Олексій – чоловік видний, хоч і слабохарактерний. Сподобався він одній розведеній колезі. І сподобався не раптово. А після того, як підвіз дівчину додому з важкими сумками.
Вона до нього і так, і сяк. А Саша робить вигляд, що не помічає.Адже він одружений. Дівчина ж сказилася і вирішила помститися, що їй відмовив. Подзвонила його дружині і розповіла, що у них «все вже було».
Благо, дружина виявилася розсудливою жінкою і на провокацію не повелася.
Нас вчать з дитинства – можеш – допоможи. А не можеш, хоч помолись за цю людину. А життя показує: чи не втручайся в чужі справи. Якщо доля розпорядилася з людиною жорстко, значить, такий її план, таємний умисел. І хто ти, проста людина, така, щоб його порушувати?
Живи своїм життям і дай іншим випити свою чашу до дна, не лізь зі своїми ініціативами, рятуючи інших від самотності, від безгрошів’я і нудьги.
Добро, рівно як і зло, маятник, здатний вивести з рівноваги чуже життя. А втративши рівновагу, вона може зруйнуватися …
Ось що про це говорив парапсихолог Сергій Подоляк: «Якщо ми даємо людині занадто багато, у неї атрофується стимул до самостійного досягнення. Вона починає залежати від нас, чекати від нас благ і ненавидіти, якщо щось недоотримала. Тому допомога не повинна бути безперервною і не повинна ставити людину в залежне від вас положення. Допомагати можна хлібом, але не маслом ».
