“Є абсолютна потреба (у мобілізаційному ресурсі – ред.), оскільки всі ми співчуваємо і спостерігаємо за новинами з фронту, розуміємо, що коїться, наприклад, на сході, що там підрозділи дійсно перебувають довготривалий час в таких складних умовах, і вони дійсно потребують відновлення.
Тобто виведення з зони активних бойових дій, перебування певний час на більш спокійній території, відновлення сил і повернення на позиції. Для цього і формується мобілізаційний ресурс.
Наразі ми спостерігаємо все ж таки падіння ентузіазму у цієї категорії населення, які вже, як то кажуть, зрозуміли для себе, що можуть цілком і в умовах війни співіснувати в цивільному житті і не поспішають прийти до центру комплектування, надати про себе дані”.
Гуменюк підкреслила, що законодавство про мобілізацію в Україні спирається на підвищену свідомість громадян, на те, що кожен чоловік мобілізаційного віку буде періодично приходити в центр комплектування, поновлювати про себе інформацію, проживати за місцем реєстрації і за повісткою з’являтися.
Однак дехто не проживає за місцем реєстрації, дуже багато людей уникають цього свідомо, як зазначила Гуменюк. Тому, крім плану мобілізаційного ресурсу, є прогалини у законодавстві, як ускладнюють його виконання.
