Наприкінці 1980-х років територію ботанічної пам’ятки природи «Запорозький 700-річний дуб» разом з прилеглим сервісним комплексом (кафе, сувенірна крамниця і… громадський туалет) було передано в оренду одному кооперативу (малому підприємству). Поблизу дуба розташована річка Верхня Хортиця, яка щороку навесні розливалась і перетворювала територію біля туалету в низку калюж, які тривалий час не висихали. Відвідувачі комплексу не могли потрапити до туалету, і санепідстанція погрожувала закрити кафе. Тоді кооператори вирішили поглибити русло річки. Навесні 1989 року декілька днів над цим працював екскаватор. Русло річки поглибили і … разом з тим мимоволі різко понизили рівень ґрунтових вод у долині річки, де споконвіку ріс Запорозький дуб. Корені дерева, які до речі у дуба в основному поверхневі, втратили контакт з шаром ґрунту, з якого черпали вологу. І дуб на очах почав засихати. Влітку 1989 року Запорізьким міськвиконкомом була створена комісія з обстеження стану дубу, яка виклала все у відповідному акті. Про висновки комісії всі скоро забули, а акт обстеження кудись зник. 
У 1990 році Запорозький дуб зовсім захворів — з нього поопадало листя, а згодом і майже вся кора. У той час, оскільки владні структури поставилися до цього цілком байдуже, група ентузіастів намагалася врятувати пам’ятку: з метою відводу зайвої вологи вирили дренажні колодязі, вводили у ґрунт стимулятори росту, закопували під деревом туші худоби, заливали бетоном тріщини, обрізали засохлі гілки. Проте ці зусилля виявилися марними й до 1995 року про майже мертвий дуб забули. Несподівано, навесні 1996 року, на одній з його гілок з’явилося листя, що вселило надію в одужання дерева. 
З 2002 року здійснюавалися роботи із збереження пам’ятки: були встановлені металеві щогли, що підтримували гілки, деревина оброблялася речовинами для її консервації, ґрунт під деревом укріплювався для запобігання просідання. 2012 року була розпочата масштабна робота із рятуваннямм дерева за допомогою крапельниць зі спеціальним розчином. Щороку з єдиної живої гілки дуба збиралося від декількох сотень до декількох тисяч жолудів, які висаджувалися і роздавалися у вигляді паростків
У день перепоховання Тараса Шевченка 1861 року в Полтаві влаштували молебень і посадили дуб на честь Кобзаря. Це був перший “живий” пам’ятник поету – і він досі росте
Поки у Тернополі Надал садить декоративні сливки, Вячеслав Негода висадив понад 4 тисячі дубів
***
Чому в Тернополі не садять дубки, які росли б століттями, а висаджують екзотичні дерева, які сохнуть за кілька років?
***
