Сину, доню… я знаю, що будуть дні, коли ти не любитимеш мене.
Дні, коли тобі здаватиметься, що я занадто сувора.
Занадто вимоглива.
Занадто втомлена.
Занадто багато говорю.
Дні, коли мій голос ранитиме тебе сильніше, ніж мої наміри.
Але одного дня, коли ти подорослішаєш, я хочу, щоб ти зрозумів одну річ:
я ніколи не була суворою через брак любові.
Я була суворою тому, що любила тебе занадто сильно, щоб дозволити тобі впасти й залишитися там самому.
Бути твоєю мамою — це не завжди м’якість.
Іноді це болить.
Іноді мені доводиться бути «поганою».
Тією, яка каже «ні».
Тією, яка повторює одне й те саме сотні разів.
Тією, яка тебе дратує.
Тією, яка наполягає навіть тоді, коли ти вже не хочеш мене чути.
І все одно я продовжую.
Бо краще нехай ти сьогодні сердишся на мене,
ніж завтра життя зламає тебе там, де я могла навчити бути сильнішим.
Якщо я виправляю тебе — це тому, що знаю твою цінність.
Якщо підштовхую — це тому, що бачу в тобі силу, яку ти сам ще не відкрив.
Якщо мій голос тремтить, коли я сварю тебе, — це не від злості.
Це від страху за тебе.
Я боюся, що тобі буде боляче.
Боюся, що ти впадеш.
Боюся, що ти забудеш, скільки в тобі світла.
Зараз ти можеш цього не розуміти.
Але одного дня, коли сам будеш робити важкі вибори,
коли носитимеш у серці власні тривоги,
коли триматимеш на руках свою дитину,
ти згадаєш мої слова.
Мої «ні».
Мої вимоги.
Мій суворий погляд.
Мої крики, за які мені самій потім боліло.
І, можливо, зрозумієш:
я ніколи не підвищувала голос, щоб зламати тебе.
Я робила це, бо не знала, як інакше захистити.
Бо насправді я не жорстка.
Я просто намагаюся бути сильною для тебе.
І навіть коли ти сумніваєшся в мені,
коли вважаєш мене занадто різкою, надмірною чи втомливою,
я хочу, щоб ти знав:
усе, що я робила,
я робила з любові.
З найбільшої любові, яка тільки може бути.
Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
