Вийшов друком «Щоденник Катерини Савенко». Вона жила із коханим чоловіком та донькою у Маріуполі. У перший день повномасштабного вторгнення росії почала описувати пережиті події. Там всього 34 записи, а далі вони трагічно уриваються.
Це справжнє диво, що мати Катерини змогла вивезти із окупованого міста два списані зошити. Її донька просила знайти цей щоденник та розказати всьому світу, що відбувалося в Маріуполі. Ось це майже біблійне «хочу, щоб світ знав», я часто зустрічаю у людей, які вижили у влаштованому росіянами пеклі. 
Видання щоденника зроблене дуже якісно. Як сказала Наталія Ємченко, нам було важливо, щоб все було правильно, тож ми не поспішали і консультувалися із фахівцями.
У нас немає емоційної дистанції, тому читати ці тексти боляче. Як от цю записку до матері. Росіяни обстріляють лікарню і вона горітиме. Мати Катерини знайде доньку випадково. Вона лежатиме під картатою сумкою. І помре на руках матері за два дні у підвалі.
На презентації була донька Катерини та її сестра, до якої вона часто звертається зі сторінок щоденника, коли вже смс-повідомлення перестали доходити. Коли зачитували слова Катерини, вони тримали одна одну за руки. Я подумала, що саме так усі ці роки ми тримаємо один одного.
Скажу чесно, це дуже страшний щоденник, але його треба читати. Дуже важливо зробити фахові переклади різними мовами. Бо це про право на правду. Голос Катерини має бути почутий світом, так як вона хотіла.
Виставка, присвячена «Щоденнику Катерини Савенко», триватиме до кінця серпня у Музеї історії Києва. Сходіть.
Олекса́ндра Матвійчу́к, українська правозахисниця, лауреатка премій імені Василя Стуса та «Захисник демократії», очільниця громадської організації «Центр громадянських свобод», нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року. Працює над питанням прав людини в Україні
