Дон Амічі, Геді Ламар та Джеймс Стюарт на благодійних перегонах на честь Дня Червоного Хреста на іподромі Голлівуд-Парк у Каліфорнії, 1 липня 1940 року.
Зліва стоїть Амічі з біноклем напоготові, праворуч — Стюарт зі своєю фірмовою напівусмішкою, за сім місяців до отримання «Оскара» за роль у «Філадельфійській історії». А в центрі — 25-річна Геді Ламарр у розкішному крислатому капелюсі, який привертав куди більше уваги публіки, ніж самі перегони.
На той момент уродженка Відня Гедвіг Кіслер уже встигла наробити галасу в Європі скандальним фільмом «Екстаз», втекти з нещасливого шлюбу з австрійським збройовим магнатом Фріцем Мандлем, перетнути океан і отримати нове ім’я від студії MGM. Голлівуд продавав її глядачам як «найкрасивішу жінку світу», проте зовнішність була лише половиною історії.
Хвилю світової популярності приніс їй чехословацько-австрійський фільм Густава Махати «Екстаз» (Ева, 1933). Перша в історії художнього повнометражного кіно десятихвилинна сцена оголеного купання в лісовому озері — цілком невинна за сучасними мірками — у 1933 році викликала бурю емоцій. У цій стрічці Ламар першою зімітувала в кіно оргазм. За її словами, для цього під час зйомок режисер колов її англійською шпилькою. Сцена викликала обурення з боку церкви, картину заборонили до показу в деяких країнах та випустили в прокат тільки через кілька років з цензурними купюрами.
У 1937 році на пароплаві «Нормандія» вирушила з Лондону до Нью-Йорку. Оббивати пороги в Голлівуді не довелося — кінодебют 1933 року був надто гучним, щоб кінематограф його забув. Але щоб не викликати аналогічних асоціацій в пуританської публіки США, їй радять взяти псевдонім. Гедвіг Кіслер стає Геді Ламар. Відразу на «Нормандії» вона підписала вигідний контракт із засновником студії Metro-Goldwyn-Mayer Луїсом Маєром. Новий виток кар’єри розгорнувся запаморочливо. Загалом Геді Ламар заробила на кінозйомках 30 млн доларів.
У 1940 році , у вільний від зйомок час, Ламар разом із композитором-авангардистом Джорджем Антейлом взялася за розробку системи радіокерування торпедами зі стрибкоподібною зміною частоти, щоб ворог не міг перехопити чи заглушити сигнал. У 1942 році вони отримали на неї патент. Американський флот не застосував винахід під час війни, але через десятиліття цей принцип ліг в основу сучасних технологій зв’язку — зокрема Wi-Fi та Bluetooth.
Геді Ламарр народилася 9 листопада 1914 року, і сьогодні в Німеччині, Австрії та Швейцарії саме в її день народження відзначають День винахідника. Без винаходу Ламар не літали б військові супутники та не працювали б стільникові телефони стандарту GSM.
Доля познайомила Ламар з авангардистським композитором Джорджем Антейлом, який жив неподалік. Ламар поділилася з ним дуже важливою ідеєю: якщо дистанційно повідомляти координати цілі керованій торпеді на одній частоті, то ворог може легко перехопити сигнал, заглушити його або перенаправити торпеду на іншу ціль. Щоб дати своїй другій батьківщині військову перевагу, Ламар запропонувала керувати торпедами сигналами, які не можна буде перехопити або заглушити. Ламар і Антейл незабаром запропонували використовувати на передавачі випадковий код, який буде змінювати частоту каналу передачі та синхронізувати такі ж частотні переходи і на приймачі. Така зміна каналів зв’язку гарантує безпечну передачу інформації. До того часу псевдовипадкові коди використовувалися для кодування інформації, переданої незмінними відкритими каналами зв’язку. Секретний ключ став використовуватися для швидкої зміни частот каналів передачі інформації.
У серпні 1942 Ламар і Антейл отримали патент під номером 2292387 «Секретна система зв’язку (Secret Communication System)». Патент описує секретні системи зв’язку, що включають передачу фальшивих сигналів на різних частотах. Цей патент став основою для зв’язку з розширеним спектром, що використовується всюди, від мобільних телефонів до Wi-Fi 802.11 і GPS.
Знімок із фотоархіву Los Angeles Times.
