Тернополянин Любомир Крупніцький у Фейсбуці зробив доволі цікавий пост: “Судячи з прапорів та нічної переклички на Майдані, вулиці галицьких міст вже напівпусті. І, ймовірно, цілком спорожніють цими днями, бо майже всю ніч лунали звістки, що як не зі Львова, то з Франківська чи Тернополя їдуть автобуси й машини з людьми на Майдан.
Співаємо “Многая літа”. Свій 48-ий рік народження, у добірному кількадесяттисячному товаристві, святкує Юрій Луценко. Вчорашній іменинник, Андрій Парубій закликає зберігати спокій та ловити провокаторів. Відкритої атаки, за даними розвідки, не передбачається. (Найкращі оратори Майдану добряче гаркавлять. Та, коли є харизма, дикція, схоже, не важлива.)
Як розповів знайомий сотник, п’яних виловлюють штабелями. Сам одного бачив біля Будинку профспілок, як тільки виявили — попід руки і до виходу. Не знаю, як то розуміти, але у натовпі видніються два міліціонери в оточенні ветеранів-афганців.
Людей у підрясниках на Майдані Незалежності тепер не сильно менше за військових ветеранів. Поспілкувався зі знайомим семінаристом. Духовна братія готова, навіть за найгіршого сценарію, бути у перших рядах. Мій товариш, про всяк випадок, уже навіть висповідався.
На вході зі сторони Європейської площі відчувається деяка напруга. Хоча, як тільки вийти за межі загорожі, вона спадає — там теж виключно свої. Сцена на Євро-площі готова, поряд повно техніки, а також з десяток автоінспекторів. Старший лейтенант ДАІ, як і я, не любить холодну вогку погоду і так само хоче, щоби закон був один для всіх. Уже полковника, але військового й, схоже, у відставці (вік, ковінька…), зустрів біля Будинку профспілок. Недалеко звідти стоять намети: Офіцерський корпус, “Науковці проти насильства”, Мальтійська служба допомоги, Студентський наметовий кампус…
Дуже гарні дівчата дуже гарно нарізають ковбасу. Парують три величезні казани, в одному з яких, об’ємом 80 літрів, — смачна гречана каша. Декому пощастило спробувати також вегетаріанську вечерю від Ірени Карпи, мені ж лишилися тільки масні веселі коломийки про Яника у її та “Фолькнерів” виконанні.
Гурт хлопців автономно співає “Там під Львівським замком”. Дві кралі на високих підборах і з залицяльниками вертаються з гулянки. Якийсь незрозумілий тип крутиться навколо. Щось бубонить і пританцьовує. Виявляється, у чоловіка зайнялася підошва черевика, коли той грівся біля бочки.
Вулицею униз спускається дівчина у віночку з термосом. Дві інші, з підносами із чаєм, йдуть вгору до барикади. За ними — бабуся з ціпком та наклейкою “Вимога №1 — Відставка Януковича” на спині.
Натрапляю на гурт хлопців з медичної допомоги, їх легко впізнати — у білих касках з червоним хрестом. Команда з трьох чоловіків прибирає вулицю, навряд чи дорогу тут ще колись підмітали сорговим віником. Попадаю “під роздачу” обіймального патруля, що віднедавна почав діяти на Майдані. Дівчата й хлопці методично та від душі усіх обіймають. Атомна зброя відпочиває!
Сотня бійців самооборони рухається від Головпошти до барикади на Інститутській. Йду і я… З внутрішньої сторони до барикади не підійти. На підступах — дволава з хлопців у касках. Під’їжджає Камаз-самоскид, розвантажує дрова. Зовні оборонні конструкції виглядають настільки потужно, що словами це й не дуже передаси. Колючий дріт, бочки, арматура, їжаки, розтяжки, труби й дровеняки, що перегороджують дорогу. Одну з ліній оборони спробував було зрушити з місця, — нічого не вийшло. Мабуть, Манергейм вчився будувати укріплення таки в українців.