У другу неділю травня вшановують матерів. Тернопільський поет Олег Герман сьогодні поділився цими віршованими рядочками, присвячені найдорожчій людині кожного з нас.
Я низько кланяюсь рукам,
шорстким, потрісканим, зів’ялим,
що ласки відали
так мало, —
свою ж
передавали нам.
Остерігали від біди
ці материнські дужі крила.
І де лиш бралася в них сила,
щоб стать до помочі завжди.
А крем. . , масаж. . . —
то звук пустий.
Земля в них в’їлася довіку.
В рубцях і мозолях без ліку,
несли знамення доброти.
Пучки вже втратили чуття
і обпікали пальці сльози,
та в час тривожний, передгрозний
вони творили вишиття. . .
Ні !
Власну долю
на канві у барвах радості та смутку
переплітали пальці хутко,
аби поспіти, зак живі.
Я низько кланяюся їм
в передосінньому багрянці.
У материнській вишиванці —
моє життя
і отчий дім.
Олег Герман.
