Після призначення головою Збаразької РДА в травні 2014 року саме він почав повертати довіру громади району до влади. Дав зрозуміти людям, що влада працює для них, а не вони для влади і що вище всіх цінностей людська гідність, взаєморозуміння і взаємна повага.
Район ожив, чи не вперше в районі був прийнятий бюджет не тільки, як кажуть на «проїдання», але й на розвиток, відкрили садочки в с. Залісці, с. Синява, другу групу в с. Бутин, смт. Вишнівець, замінили на енергозберігаючі вікна, двері в дошкільних навчальних закладах, школах, медичних закладах, закладах культури, було замінено ряд теплотрас, покрівель дахів, котлів на альтернативні види палива, відремонтовано ряд доріг: вул. Грушевського в м. Збаражі, дорога у смт. Вишнівець, у с. Бутин, забезпечено добротними приміщеннями та ремонтами дорослу і дитячу Вишнівецькі бібліотеки, відновили роботу Зарубинецького спиртзаводу. Відчувалась атмосфера колективізму, довіри і співпраці. Керівники підприємств і сільгосп виробники знали, що він їх завжди вислухає і підтримає.
Попри це Юрій розумів, що в країні іде війна, і якщо ми не зупинимо агресора, то всі мирні плани буде зруйновано. Тому після закінчення робочого дня в адміністрації для нього розпочинався новий робочий день волонтера, який закінчувався опівночі. А справ було багато: забезпечення бійців одягом, бронежилетами, касками, тепловізорами, автівками, харчами та іншим. Він особисто перевіряв їх якість і відвозив в зону АТО, вивчав думки солдатів. Не було ні одного воїна з району, котрого б він не знав особисто і не перевірив його забезпечення. Не обминули його і трагічні сторінки цієї війни першим брав на себе удар повідомлення рідних про втрату їх бійця. Особисто займався похоронами, пошуком та перевезенням тіл додому. Один Бог знає скільки здоров’я та нервів йому це коштувало. ГО «Спілка бійців та волонтерів АТО» відзначила діяльність Юрія орденом за волонтерську діяльність «Сила України».
Успіхи Юри помічали не лише друзі, але й вороги, ті які прикриваючись Майданом мріяли про посади. Вони розповсюджували брехню і бруд, публікували на своїх сайтах фальшиві рейтинги. Особливо активізувались «доброзичливці» зі зміною голови Тернопільської ОДА. С.Барна не захотів вислухати Юру і активістів які його підтримали, не хотів почути думку жителів району і не дивлячись на обіцянки залишити Ю.Горайського, готував свого протеже на заміну. На представлення нового голови РДА А. Качки, Юрія ніхто не запросив, не подякували за роботу не хотіли почути про намічені плани по розвитку району. Боялись активістів та учасників АТО, які за Юрою були горою. Цінності, які так поважав і впроваджував Юрій, для нової влади втратили актуальність. Зрозумівши всі реалії нової влади «жити по-новому» він вирішив іти боронити нашу землю на Схід України.
На зміну в район прийшла мафіозна команда С.Барни і А.Качки, повернулись старі схеми заробляння грошей, переслідування тих, хто має іншу думку. За відкати А.Качка користуючись службовим становищем розгорнув війну за земельні паї для своїх фермерів. Останній такий випадок по Киданецькій сільській раді в день, відомих усім подій на Збаразькому перехресті, коли привезли тіло Ю.Горайського.
Постійні побори з сільгоспвиробників ніби на потреби АТО, які туди не доходять. За відмову платити А.Качці проти ТзОВ «Збаразький цукровий завод» та «Збаражський цукровий завод» було здійснено ряд перевірок і як наслідок власники перереєстрували підприємства у Запоріжжі. Можна лише здогадуватись скільки коштів втратив бюджет району, коли у 2014 році ці підприємства перерахували податків на 7 млн. грн.
Всі хто зацікавленні у вирішенні питань, які лежать в межах компетенції РДА та районної ради повинні платити і про це говорять не приховуючись. Так ШРБУ-4 «Новиківський кар’єр» відмовлено в геологорозвідуванні без рішення районної ради, хоча це підприємство платить податки до бюджету рідного села очільника адміністрації.
На земельні ділянки Залужанської сільської ради (біля «Стожарів»), які не вдалось оформити на своїх людей регіоналам, А.Качка з С.Барною також накинули оком, примушуючи сільського голову зареєструвати на своїх підставних людей (біля 50 земельних ділянок).
Ще одним джерелом збагачення для голови адміністрації стала мобілізація. Схема проста, спочатку попереджаються люди про можливу мобілізацію, далі за відкат, як було в одному з кар’єрів району, «бронюються» працівники.
Бездарне керівництво розвалює район. На нарадах, які збирає А. Качка, після чергової п’янки для фотосесій, не приймаються ніякі рішення. Все на що він здатен, це гратись телефоном. Рівень непрофесійності зашкалює.
Чи міг би вести так себе голова адміністрації, якби його не покривав Степан Барна? Відповідь очевидна. Ось так, спаплюживши ідеали Майдану,на якому до слова А.Качка жодного разу не був, а згадка в розмові про Майдан у нього викликає роздратування і відразу, в районі відновлена прогнивша модель влади, сформована злодійкуватими та корумпованими керівниками, яка кришується правоохоронними оганами.
Саме через це, з таким болем небайдужі люди сприйняли загибель Юрія Горайського, бо було і могло бути все інакше…
Марія Правда