Але яблука – це дурниця. Страшно, коли піде кабачок.
Кабачкова ікра вже закрита на зиму в усіх банках з під вишень,а кабачок все йде. Будете кабачкові оладки? Нііііііі! Добре, тоді я зараз насмажу! Кабачкове суфле дуже добре виглядає в холодильнику, до речі. Спробуйте. Тижнів зо два стоїть там як живе.
Картоплю ніхто не їсть. Тому що картопля, якщо покласти її на балкон, може служити вічно. Як і все, що кладуть на балкон. Тому ніколи в вересні ви не дочекаєтеся: приходьте до нас на картоплю! Зате вас покличуть на фарширований перець, на аджику, диню, кавун. О Боже! Пропадає кавун! І всі сідають рятувати кавун. Його не можна викинути.
Кожен раз, як ви викидаєте кавун, вмирає кавун.
Гарбуз! Гарбуз – дуже гарна рослина. Коли він росте, можна фотографувати і викладати. І всі будуть говорити ооооо! Гарний, але загадковий. Коли він виростає, ніхто не розуміє, навіщо його садив. Але поки він росте, приємно думати: боже, адже гарбуз можна запекти в духовці, покласти в кашу, зварити суп-пюре з гарбузовим насінням! Тут проблема в поставленій меті, думаю. Ніхто не говорить собі: Боже! Я скоро буду запікати її в духовці!
У пікові два тижні господині пізнають комбінаторність. Вони кладуть в банки сливи і малину, груші та яблука, капусту і моркву, а самі просвітлені норовлять варити пастилу з кабачків з патиссонами. Домашніх же годують салатом з помідорів, огірків, цибулі, капусти і пастернаку. Ніхто не знає, що це, але всі його садять.І поки це все пре зі страшною силою, всі мріють, щоб в сусідньому дворі жила маленька Олечка з хорошим апетитом. Олечку кликали б в гості кожен день. У різні сім’ї. І закохано дивилися б на неї так, як, може, на Олечку дивитися більше ніколи не будуть. А батьки Олечки зметикувавши, здавали б її в оренду. Купили б автомобіль і, звичайно ж, дачку. І тоді що? Тоді Олечку рвоне кабачками в різні боки, як пити дати. Але ніхто не знає, де живе така Олечка.
Тому, озвірівши від повноцінного раціону, господині починають дзвонити родичам в Потутори і запрошувати в гості. Родичі дивуються, що їх кличуть. Але вони кладуть в сумки кукурудзу, вони кладуть в сумки помідори і цибулю, качан капусти і часник, баночку варення і баночку меду, курчата бройлера і кабачок, і приїжджають в гості. І привозять їжу. Їду. І не розуміють, чому у господарів на обличчях неприязнь. Але не гнати ж родичів, тому всі сідають за великий стіл і їдять кабачок. Їдять смажене і борщі. Їдять малосольні огірки і помідори. Помідори в шкірці і без шкірки. І смакують маринований часник. А коли все вже з’їдено, господиня, світися як номінант на Оскар, витягає з духовки шарлотку. Родичі з Потуторів ввічливо посміхаються і кажуть, що вони там, в Потуторах забули вимкнути світло, праску і лампадку, і терміново виїжджають. І господарі доїдають все самі. Тому що не можна вітамінам дати пропасти.
Так що кожен дачник у вересні – комора вітамінів. Ходяча пузата комора вітамінів. Яка їсть ці вітаміни про запас, що так само перспективно, як зжерти індульгенцію або дивитися на анальгін. З дачі всі обов’язково заїжджають на ринок, прискіпливо дивляться кабачок і згадують, що на зиму треба морозити! І морозять, перекладаючи зручніше торішні запаси. А схуднувши до травня і забувши весь жах вересня, ми всі знову вийдемо на ділянку, обведемо його поглядом і скажемо: я не дурень, я посаджу поменше кабачків! А решта зафігачу фасолькою
