Він зазначив, що законодавство України передбачає заборону будь-яких проявів дискримінації за статевою ознакою. Про це йдеться, зокрема, в Конституції України (Стаття 24), Законі України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» та у статті 2 Кодексу законів про працю.
Крім того, відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України заборонено відмовляти у прийнятті на роботу жінкам із причин, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям – за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.
У разі відмови у прийнятті на роботу таким категоріям осіб роботодавець зобов’язаний повідомити їх про причину відмови у письмовій формі.
У свою чергу, жінка може оскаржити таку відмову в суді. Тому при прийомі на роботу ставити такі питання є недоречно.
Окрім того, статтею 26 Кодексу законів про працю України заборонено встановлення випробувального терміну вагітним жінкам; одиноким матерям, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.
Якщо жінка при прийомі на роботу не повідомила про вагітність, а повідомила про це під час проходження випробувального терміну, то звільнення такої жінки як такої, що не пройшла випробувальний термін, заборонено, оскільки це є звільненням з ініціативи роботодавця. (стаття 184 КЗпП України).
Додамо, для підтвердження свого стану (вагітності) жінка має надати роботодавцю відповідний медичний висновок.
