У нас в дворі жінки у декретній відпустці вже роками в пісочниці тримають іграшки. Щоб не носитися з ними. Сьогодні дощило. З малими дітьми ніхто не виходив. Але прийшли якісь троє хлопчаків років 12-13. З сусідньої вулиці, напевно. Один з цікавості відкрив пісочницю (вона у нас закривається, щоб собаки і коти там не гидили) і побачив два десятки іграшок для малюків: машинки, відерця, лопатки і т.п.
– Хлопці, ми багаті! – вигукнув щасливець знахідки.
– І для чого Тобі це? – спитав один з друзів.
-Будемо мати!, – далі радів знахідці хлопчина. Будемо гратися, а що непотрібне – продамо.
І тут озвався третій:
-Ти що москаль, щоб чуже брати?
-Який москаль? То я знайшов! То наше! – ніяк не міг заспокоїтись “щасливчик” з іграшками малюків.
– Ні, то малих дітей, які тут живуть. Для чого брати? Ти потішишся і викинеш, а їм треба знову буде купляти. А може мама якась не має багато грошей?
Наймовчазніший знову “досипав”:
-У нас так москалі Крим “знайшли”…
Навряд чи зрозуміли його друзі. Скоріше подіяли слова емоційнішого хлопчини “як ми сюди прийдемо ще, якщо візьмемо чуже?”. Іграшки “щасливчик” поставив на місце і пісочницю разом закрили.
Сіли качелі, включили музику у принесеній з собою колонці. Бринькало щось там, бринькало, аж поки не врубало якийсь російськомовний реп.
-Переключи, – попросив десь за пів хвилини “мовчазний”.
– Та це круть. Він в трендах на ютубі перше місце має!- почав друг, який перед тим в пісочниці знайшов дитячі скарби.
– Ти не розумієш, що в Україні війна? На нас напала Росія. Ти забув?- наполіг мовчазний.
Щось там буркочучи, товариш переключив. Десь пів години грали англомовні пісні, українські та навіть якісь іспанські та французькі. Російське з перших акордів перемикалося…
Здавалось би нічим не примітна буденна історія…
Насправді, дивіться і слухайте уважно в якому культурному середовищі росте ваша дитина…
Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ
Долучайтесь до нашої групи у Вайбері
Ми в Instagram
Наша сторінка в facebook
Ми у whatsapp