Олексій народився у Сімферополі, 26 листопада 1983 року. Навчався в Одеському інституті Сухопутних військ на аеромобільному факультеті, закінчив із відзнакою. У листопаді 2005-го пішов служити у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ в Житомирі – там він командував розвідницькою ротою.
Бойову підготовку мав відмінну, під час змагань серед розвідників 8-го армійського корпусу його неодноразово визнавали найкращим командиром роти – саме завдяки сумлінній службі та самовіддачі Олексія відправляли у складі українського контингенту для миротворчої місії ООН у Косово (2009-2010).
Окупацію рідного Криму сприйняв важко, тому без зайвих роздумів відправився захищати від окупантів Донецьку та Луганську області. На війні був помічником начальника розвідки розвідувального відділу штабу 95-ї окремої аеромобільної бригади.
Капітан Крементар загинув 19 червня 2014 року, під час виконання операції з зачистки від російських бойовиків селища Ямпіль Лиманського району Донецької області. Окупанти обстріляли з гранатометів колону української техніки, Олексій дістав осколкові поранення, несумісні з життям. У результаті, після важкого бою українські захисники таки взяли ворожий блокпост, згодом звільнили населені пункти району, взяли під контроль міст через Сіверський Донець, що дозволило перекрити шлях постачання зброї та боєприпасів окупантам у Слов’янськ.
Без чоловіка та батька залишилися дружина Наталя та троє дітей: сини Микита й Данило, донька Оля. Воїна з почестями поховали в Житомирі. 15 липня 2014 року Олексія Крементаря посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Вічна слава тим, хто боронить Україну від окупантів!
