Сьогодні ховають Андрія Парубія. Я не знайшов слів в суботу — я не маю їх і зараз.
Він був взірцем для наслідування в усьому: чесності, ефективності, щирості, любові до життя, віри у найкраще в нас — в усьому без виключення. 
Ключові антикорупційні закони пройшли, а потім встояли завдяки його політичній мудрості.
Наприклад, він провів, а потім врятував електронне декларування — першим серед високопосадовців подавши декларацію (чим не залишив маневру іншим).
Він провів закон про антикорупційний суд, щей в останні секунди збив поправки, які вихолощували реформу. 
З тої кампанії я зберігаю подаровану Андрієм ручку, якою він (як Спікер) підписав той закон.
Не має жодної постмайданівської реформи, яка б відбулася без мудрого дотику Голови ВРУ — Андрія Парубія.
Щотижневі планування в його кабінеті завжди перетікали в нічні дискусії про первинність служіння Україні чи Богу. 
Ці розмови, в яких ми з партнерів стали друзями, завжди житимуть в моєму серці. І я обовʼязково перекажу їх дітям.
Ніхто, зі знаних мною політиків, так не любив українців, так сильно не вірив у нас. Мусимо бути гідними віри Андрія.
«є час плакати і час сміятися; час сумувати і час танцювати;» Еклезіаста 3:4
Сьогодні час плакати. Оплакувати Старійшину, якого у нас відібрав ворог.
Зеленський не зламав НАБУ і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП)
