Похоронили вчора Героя України Любомира, сина художниці Марини Соченко. Там, де хотіли, на Аскольдовій могилі, біля нашої церкви.Там, де похоронено Січових стрільців, Першого християнина, серед київських князів, князя Аскольда, і вже не одного Героя цієї страшної десятилітньої війни з московитами.
Пані Марина Соченко, яка розмалювала нашу церковну військову капличку, яка перемалювала всіх майданівців і десятки портретів поранених воїнів у госпіталях Київщини, на поминках свого синочка, свого Любика, сказала такі слова, які не забудуться ніколи.
Вона сказала, що її син достойно пройшов свій шлях, майже два роки не було у нього жодної відпустки, лише потім, на великі свята приїжджав додому на пару днів. І що вона дуже пишається сином, бо якби він пішов у якесь СЗЧ, чи якимось іншим чином зрадив Україну, то це було б для неї, як для Матері і патріотки України, гірше смерті…
Після цих слів, мені нічого добавити.
ЧЕСТЬ таким батькам і синові Герою. Честь навіки!
