Знаєте, народ, я останнім часом помітила одну дивну закономірність.
Їду собі, бачу групу оповіщення. Зупинили вони мене чи навіть не збиралися — неважливо. Я все одно зупиняюсь. Виходжу. Стаю збоку. І просто стою та дивлюся.
Звісно, через якийсь час починається:
— А ви хто?
— А чому ви тут стоїте?
— А що ви робите?
Відповідаю по-різному, залежно від настрою.
Іноді офіційно:
«Моніторинг дотримання мобілізаційного законодавства».
А іноді мені взагалі ліньки щось пояснювати, особливо коли поруч зі мною просто сидить мій милий хлопчик.
Кай — хлопчик вихований. Дресирований. Психологічно стійкий. Просто має одну маленьку особливість: він дуже не любить, коли незнайомі люди без запрошення скорочують дистанцію до його господині.
Тому ми з Каєм стоїмо.
Я — спостерігаю.
Кай — теж спостерігає.
І тут починається магія.
Раптом ніхто нікого не хапає.
Ніхто не біжить до машин.
Ніхто не намагається когось силоміць кудись запхати.
Навіть розмовляти люди чомусь починають значно культурніше.
Просто-таки дивовижний оздоровчий ефект від присутності стороннього спостерігача.
І найбільше мене тішить інше.
Я ж фактично нічого не роблю.
Не втручаюсь.
Не перешкоджаю.
Не відбираю документи.
Не блокую роботу.
Не заважаю вручати повістки у спосіб, передбачений законом.
Я просто стою.
І якщо сама присутність людини, яка знає закон і дивиться, що вони роблять, настільки радикально змінює поведінку — то, може, проблема все-таки не в людині, яка стоїть?
Мені страшенно цікаво почути юридичну конструкцію, якщо є завваження особливо нарваних:
«Громадянка стояла на вулиці й дивилася, тому ми раптом почали дотримуватися закону».
Я ТЦКшників не люблю. І після всього, що бачила у своїй роботі, робити вигляд, що люблю, не збираюся.
Гнобила їх за порушення прав людей — і буду гнобити.
Фіксувала — і буду фіксувати.
Скаржилася — і буду скаржитися.
А якщо ви працюєте законно — то чого вас так нервує жінка, яка просто стоїть збоку?
Ну а якщо максимум, що ви можете зробити в цій ситуації, — грізно на мене подивитися…
То, хлопці, переживу.
Можете ще поцілувати мене в дупу. Але виключно в порядку живої черги.
Іра Максимова
12 вересня стартує фестиваль “Повстанська ватра” на Тернопільщині
