Сьогодні о сьомій ранку дзвінок, заплаканий голос жінки: «Алло, це Сергій Костира?» Кажу «так». Жінка розповідає що в неї в день зник син, йому девʼятнадцять. Питаю: «А я тут до чого? Я ж не поліція». Далі саме цікаве, краще сядьте, якщо стоїте. Каже, що син вийшов на звʼязок вночі. Повідомив, що по дорозі з універу, викликав таксі, по дорозі, зупинили «ахвіцери» на зеленому пікапі, запитали скільки років? Малий відповів що 19. Один з ахвіцерів сказав, норм. Повезли. Одразу телефон забрали. За годину пройшов ВЛК і вже чекає в відправку в навчальний центр. Спочатку не повірив. Кажу що в нас призов з двадцяти пʼяти років. Жінка розплакалася ще більше і розповіла що сина змусили підписати контракт. Запитав чи на звʼяку малий? Каже телефон вимкнувся. Попросив, коли увімкнеться хай мене набере. Через годину дзвінок: «Сергій Миколайович, це Артем, мене викрали, побили і змусили підписати контракт, а потім двоє у формі, почали вмовляти не скаржитися, розповідаючи героїчні історії з патріотичним нахилом. Попросив, скинути геопозицію. Записати відео що його викрали, показати побиті частини тіла і відправити мені. Близько десятої приїхав в будинок заможних ахвіцерів. Спочатку витягнулося обличчя у чергового. Питаю, чого дивишся як ахвіцер на нові ворота? Побіг за керівником. Спілкувалися години півтори. Спочатку вмовляли мене не «кіпішувати», потів розповідали патріотичні історії. Потім намагалися тиснути авторитетом і гаслами. Я просто повідомив, що у разі не звільнення заручника, всі отримані відео-записи і фото будуть розіслані в відповідні органи
Кажу бачите під парканом мама хлопця, сказала спалить себе у вас під будинком якщо не випустите. Ще пів години телефонували кудись. З рештою відпустили. Саме ця історія чітко доводить що за контрактом можна служити і в 18, якщо перед підписанням твої пальці побували у дверному пройомі
Сергій Костира
