Демонстрація українців проти польської окупації Волині і Галичини на вулицях Нью-Йорка. 1922 р.
Українці проголосили Західноукраїнську Народну Республіку й узяли владу у Львові у свої руки після розпаду Австро-Угорщини. Боротьба за місто поступово переросла в повноцінну польсько-українську війну на Галичині. З українського боку головною бойовою силою була Галицька армія (УГА), куди мобілізували чоловіків від 18 до 35 років, з польського – Армія Галлера. Ця армія була організована під час війни у Франції. У стотисячному війську під проводом генерала Юзефа Галлера були і колишні польські полонені, і добровольці, які приїхали з Північної та Південної Америки, щоб боротися за незалежну державу. Західні союзники спорядили її проти більшовиків, але польський уряд використав її проти галицьких українців.
“Польська армія намагалася силою приєднати до Польщі всю провінцію, незважаючи на очевидне бажання більшості населення, яке всіляко чинило опір полякам, що наступали. За походженням, мовою та релігією це населення було українським”, – писав у спогадах прем’єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж. Польська окупація Галичини стане доконаним фактом 25 червня 1919 р.
