Нардеп Сергій Власенко з “Батьківщини” пропонує обмежити розмір застави та інші зміни, які нашкодять розслідуванням корупції в Україні
Народний депутат від фракції “Батьківщина” Сергій Власенко зареєстрував у Верховній Раді три законопроєкти №15563, №15565 та №15566, які запроваджують зміни до Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України.
Зміни стосуються правил укладання угод про визнання винуватості, обмеження максимальної застави до 25% від майна підозрюваного та запроваджують новий механізм тиску на прокурорів та слідчих.
Усі ці норми можуть нашкодити розслідуванню складних справ, зокрема про політичну топкорупцію.
Центр протидії корупції (ЦПК) проаналізував три законопроєкти. Детальніше про шкідливі нововведення.
Публікація тексту угоди про визнання винуватості. Як це може зашкодити майбутнім розслідуванням?
Законопроєкт №15563 пропонує частково відкрити інформацію про судовий розгляд умов угоди зі слідством. Публічною має стати інформація про покарання та майнові зобов’язання. Також Власенко пропонує оприлюднювати повний текст затвердженої угоди. Платежі за угодою тепер не можна буде зробити на потреби Збройних Сил України.
Запропонований механізм створить такі проблеми:
- Повний текст угоди може розкрити інформацію про незавершені розслідування. В угодах можуть міститися відомості про співпрацю обвинуваченого, інших фігурантів та напрями роботи слідства. Їх оприлюднення попередить інших учасників або створить ризики для особи, яка співпрацює зі слідством. За таких умов підозрювані та обвинувачені рідше будуть погоджуватися на співпрацю.
- Фактично забороняється перераховувати кошти в межах угоди на військо та благодійність. Законопроєкт дозволяє лише платежі до держбюджету або виплати потерпілому за цивільним позовом. Через це в угодах не можна буде прописати, прямі внески на підтримку ЗСУ, що зараз активно застосовують у справах НАБУ і САП. Станом на червень цього року фонд “Повернись живим” отримав завдяки цьому механізму 63 млн грн.
- Ускладнюється добровільне відшкодування шкоди. Якщо потерпілий не подав цивільний позов, сторони фактично не зможуть передбачити добровільну компенсацію в угоді. Це суперечить чинним нормам КПК. Сторони не мають вимушено знову подавати до суду, аби юридично оформити добровільне відшкодування.
Обмеження максимальної застави у 25% від активів та використання для неї арештованого майна. Як це спонукатиме краще приховувати майно?
Законопроєкт №15565 пропонує суттєві зміни до інституту застави. Заставу дозволять вносити не лише коштами, а й майном, зокрема вже арештованим.
Максимальною сумою застави, яку зможе призначити суд, стане 25% від офіційних активів підозрюваного. Якщо обвинувачення, на момент обрання запобіжки, не довело власність майна чи активів підозрюваного, то максимальна застава може бути нульовою.
Також законопроєкт пропонує введення Методики із визначення застав, яку буде затверджувати генеральний прокурор.
Ця ініціатива має низку ризиків:
- Застава не зможе перевищувати 25% доведених активів. Суд не зможе вийти за цю межу незалежно від тяжкості злочину, завданої шкоди, ризику втечі, впливу на свідків чи приховування доказів. Це ризиковано особливо для корупційних та економічних справ, де майно підозрюваних приховане або воно розміщене за кордоном. Тому чим краще особа приховає майно, тим нижчою буде максимально можлива застава. При відсутності доведеного майна застава може бути нульовою, адже чинні мінімальні межі законопроєкт прибирає.
- Уже арештоване майно можна буде використовувати як заставу. Один і той самий актив одночасно забезпечуватиме різні процесуальні цілі – наприклад, майбутню конфіскацію, відшкодування шкоди та виконання застави. Тому якщо підозрюваний порушить свої обовʼязки, стягнути майно як заставу може бути неможливо, адже його, наприклад, вже конфіскували у рамках іншого процесу.
- Ключові правила застосування застави визначатиме політично залежний генпрокурор, а не закон. З КПК пропонують прибрати чинні межі застави. Натомість суми, коефіцієнти та правила оцінювання ризиків і активів встановлюватиме Методика генпрокурора, погоджена з керівниками МВС, СБУ, ДБР, БЕБ та САП. Правила, які безпосередньо впливають на свободу людини, мають бути закріплені в законі, а не у міжвідомчому акті генпрокурора.
- Може виникнути прогалина у застосуванні застави на пʼять місяців. Закон має запрацювати через шість місяців після опублікування, але генпрокурор має ще п’ять місяців на затвердження Методики. Отже, старі межі застави вже можуть скасувати, а нових правил ще не буде.
Нові механізми тиску на прокурорів та слідчих через приховування доказів.
Законопроєкт №15566 пропонує встановити окрему кримінальну відповідальність для прокурорів, слідчих та інших представників сторони обвинувачення за подання завідомо “недостовірних відомостей” до суду або приховування доказів невинуватості.
При цьому:
- Ключові поняття нового правопорушення залишаються невизначеними. Проєкт закону не визначає, що таке “недостовірні відомості”. Також не враховуються випадки, коли інформацію тимчасово не розкривають через безпеку учасників, чи інші передбачені КПК обмеження. Немає визначення і доказу, що підтверджує невинуватість і хто та в який момент мав встановити його виправдувальне значення. А також коли настане відповідальність за його неподання.
- Різницю в оцінці доказів можна буде використати для початку справи проти обвинувачення. У клопотаннях про обшук, арешт майна, запобіжний захід тощо сторона обвинувачення викладає попередню версію подій на підставі наявних на той момент матеріалів. Якщо надалі суд оцінить докази інакше, це саме по собі не означає умисної неправди. Однак запропонована норма дозволятиме ініціювати кримінальне провадження через таку різницю в оцінках.
- Норма може стати інструментом для переслідування слідчих і прокурорів. Після відмови суду в клопотанні, визнання доказу недопустимим, виправдувального вироку або просто незгоди захисту з позицією обвинувачення можна буде заявляти про “недостовірні відомості” чи приховування доказів.
- Паралельне розслідування створюватиме можливості для процесуального тиску. У його межах можна буде допитувати слідчих і прокурорів, отримувати доступ до документів і матеріалів та ставити під сумнів їхню доброчесність ще до завершення основної справи. Особливо чутливим цей ризик є у провадженнях щодо політично впливових осіб.
Центр Протидії Корупції
