Минулого року я не міг позбутися відчуття, що щось не так. Моє життя було чудовим — навіть чудовим — і все ж мене мучили мінливі почуття тривоги, відчуженості та невизначеного страху.
Окрім випадкових поїздок на машині чи душу, я не дуже багато співав. Але за імпровізованою примхою я приєднався до світського громадського хору, не вміючи читати ноти і не маючи жодних реальних очікувань, окрім бажання спробувати співати
Коли я тихо співав слова старого аппалацького гімну «Чи народжений я, щоб померти?» разом з понад 100 іншими голосами, стоячи серед моря людей з різними переконаннями та походженням, я відчув щось несподіване та нове для мене, але те, що люди переживали тисячоліттями.
Люди співали разом з самого початку. Ранні люди використовували узгоджені ритмічні пісні для полювання та спілкування. Усне оповідання часто передавалося через пісню, чи то грецький хор, робочі пісні, чи морські пісні. Але ця вікова традиція спільного співу різко занепала протягом останнього століття, оскільки поява радіо, телебачення та записів сприяла пасивному, часто індивідуальному споживанню музики. Окрім релігійних заходів чи концертів, багато американців співають разом лише короткочасно та епізодично. Можливо, під час виконання пісні «Happy Birthday».
І все ж, у цей неспокійний момент, коли всі політично поляризовані, самотні, розчаровані та відчувають неприязнь, хори приваблюють нове покоління співаків. Вірусні відео рясніють одноденними хорами, де натовпи незнайомців туляться на складах, радісно співаючи
Чому саме хорове товариство? Одна з причин: спільний спів – це недорога та інклюзивна діяльність. Крім того, нещодавні дослідження показують, що спів з іншими допомагає зміцнити соціальну згуртованість , а також забезпечує численні фізичні переваги , від зниження кров’яного тиску та рівня кортизолу до покращення здоров’я легень. Груповий спів набирає популярності, і це сталося якраз у найдоцільніший час.
Доктор Френк Руссо, професор психології в Університеті Торонто Метрополітен, який вивчає науку про те, що відбувається фізично, психічно та з нашим відчуттям зв’язку, коли ми співаємо разом, навів як приклад нещодавній Чемпіонат світу з футболу.
«Тисячі людей, які, можливо, ніколи не зустрічалися, синхронізують свої голоси, рухи та увагу навколо спільної ідентичності. Протягом кількох хвилин вони поводяться майже як єдина скоординована соціальна одиниця», – каже він, пояснюючи, що, співаючи разом, фанати зміцнюють свій зв’язок та колективну ідентичність. «Люди співають, бо відчувають єдність, але сам акт співу може зробити їх ще більш об’єднаними».
Це явище також трапляється поза стадіоном, на релігійних зібраннях, панахидах та протестах. Раніше цього року, в розпал насильства під час інциденту в Міннесоті, з’явилися популярні кліпи мешканців, які приєднуються до співу пісень протесту. Серед них була і Саріна Партрідж.
Музичний шлях Партрідж, однієї зі співзасновниць гурту «Twin Cities Resistance Singers», розпочався, коли вона була вчителькою початкової школи та помітила, що якщо її класи співали, «це перетворювало їх із групи нервових дітей на спільноту».
В результаті, Партрідж почала вивчати спів руху опору по всьому світу в таких місцях, як Південна Африка та Країна Басків в Іспанії, і допомогла створити національний інструментарій для громадських дій, зосереджених на співі.
Коли Рене Гуд загинула від рук ICE, цей інструментарій був застосований. «Було незрозуміло, як організувати великі акції, бо люди дуже боялися», — каже Партрідж. «Але коли велика група людей співає, це набагато безпечніше. Це допомагає людям почуватися в безпеці, і я помітила, що спів буквально роззброює».
Вона пам’ятає, як гуляла крижаними вулицями з натовпами співаків. Люди, боязко ховаючись у своїх будинках, виходили на ґанки, щоб послухати, деякі навіть посміхалися. Одна людина притулила до вікна цуценя, створюючи так необхідний момент легкості та людського зв’язку.
Безперечно, груповий спів вже давно є успішним інструментом опору, від протестів проти апартеїду в Кейптауні, Південна Африка, до маршів за громадянські права в Сельмі, штат Алабама. Наприклад, у 1989 році Литва, Латвія та Естонія допомогли повалити радянську окупацію після того, як 2 мільйони їхніх громадян об’єдналися , щоб створити живий ланцюг довжиною приблизно 430 миль, що охоплює всі три країни. Вони співали разом протягом 15 хвилин .
«Політичні потрясіння можуть спричинити невизначеність, стрес, ізоляцію та відчуття, що сили навколо нас набагато сильніші, ніж ми самі. Спів додає сил», – пояснює Руссо. «Спільний спів може змінити те, як люди сприймають себе у зв’язку з ними».
Спільний спів – це втілений, емпіричний спосіб розуміння того, що нічого не можна пережити самотужки. І в той момент, радісно вразливі з людьми, які вже не були незнайомцями, а новими друзями та однодумцями
