На ринку бензину уряд діє всупереч інтересам споживачів

— Ви знаєте, скільки сьогодні коштує бензин, наскільки ціна змінилися за ніч?

Великих змін не відбулося. Ціна знаходиться на досить високому рівні. Якщо брати стандартний А-95, то вона перевищила вже 9,50 грн.

— Психологічний бар’єр вже подолано? І вже встановлюють інший психологічний бар’єр в 10 грн. за літр?

Я передбачав наприкінці 2010 року таке подорожчання в першому кварталі і виходив з того, що відбувалися серйозні зміни на світовому нафтовому ринку. Оскільки з листопада 2010 року до цього часу ціна нафти зросла з 80 дол. до 110 дол. за барель. Це найважливіший чинник, який сприяв підвищенню цін на пальне. Другий чинник — спочатку цього року були введені нові акцизи на дизельне паливо та бензин. Вони підвищилися на 40%. Через це так стрімко і зростала вартість палива в цей період.

— АМК встановив якусь певну межу, за яку ціни на заправках не повинні переходити?

Це не функція АМК. Це не його сфери впливу.

— Яка організація має встановити?

На мій погляд, жодна організація не повинна це робити. У ринковій економіці та в ЄС немає звичаю встановлювати якісь коридори. Там інші шляхи потрібно застосовувати. В першу чергу, робота АМК повинна полягати в тому, щоб не було картельних змов та розвивалася конкуренція. Це дозволить тримати ситуацію під контролем за допомогою ринкових механізмів, а не їхнього спотворення, тому що на сьогодні є намагання певних лобістських груп, які не можуть конкурувати з імпортним паливом, усунути постачальників. Ця справа проти компаній, які ми вже називали, на мій погляд, була явно замовлена. Оскільки ці компанії підвищили ціни, виходячи з ринкової кон’юнктури, і дійсно на будь-які компанії можна знайти зловживання. Але чому це робиться саме по відношенню до імпортерів? Чому це не робиться до інших компаній — тої ж групи «Приват», яка, на мій погляд, має на порядок більше зловживань. Якщо оцінювати 2010 рік.

— Яка є психологічна межа ціни бензину? Коли автовласники пересядуть дійсно на трамваї, метро?

Зараз вже потихеньку потенціал зростання палива вичерпується. Ми перейдемо до нового орієнтиру — 9,70–10,20 грн., і ці ціни, мається на увазі звичайне пальне, вони збережуться, на мій погляд, до кінця квітня 2011.

— Що сьогодні формує ціну на бензин в Україні?

В основному, це фактор вартості нафти на світових ринках. А також місцеві особливості ринку, пов’язані з вартістю нафтопереробки та рівнем конкуренції. Чи дійсно тут працюють картелі чи ні? Як відпрацьовується питання АМК.

— Наскільки зросте ціна на бензин, як відрізнятиметься ціна вітчизняного та експортованого бензину?

Ціни на нафту вичерпали своє зростання. Експортне пальне, як правило, більш якісне. Тому там є премія у більшості випадків саме за якість. Тут нема нічого дивного. Проблема наших нафтопереробників в тому, що вони, на жаль, протягом останніх десяти років вкладали в 3–4 рази менше коштів у покращення та реконструкцію своїх підприємств, ніж, наприклад, це робили білоруські колеги. У зв’язку з цим білоруси можуть дуже добре конкурувати з українським паливом за рахунок нижчої собівартості виробництва та кращої якості. Тому існують такі проблеми у наших нафтопереробників, а не тому, що є змови. В Білорусії реалізовується пальне на електронних майданчиках прозоро, і кожен покупець може прийти з закордону та конкурувати і запропоновувати свою ціну. Там на порядок більше конкуренції та прозорості, ніж на українському ринку. Казати, що наші нафтопереробники страждають від того, що білоруси зайшли в митний союз — абсолютно неправильно. Це маніпулювання інформацією.

— Білорусія, Казахстан, Росія — це основні країни, які постачають нам нафтопродукти. Якщо говорити про нафту українського видобутку та бензин українського виробництва, то заводи працюють на третину свої можливостей, якщо я не помиляюся. Чому така ситуація склалася? Чому ми не можемо виробляти власний бензин? А змушені 45% готової продукції імпортувати. Враховуючи закупівельні ціни на сировину, їхня собівартість, звичайно, буде рости, зважаючи на те, що росте нафта. Але якби вона вироблялася в Україні, то не було б затрат на транспортування, на мито. Напевно, вона була б нижчою в ціні, ніж імпортна.

В Україні є непоганий потенціал збільшення видобутку, але, на жаль, ми в останні роки спостерігаємо зворотну картину — видобуток нафти стрімко зменшується. Наприклад, у 2010 році видобуток нафти зменшився на 10%. Ця тенденція продовжується і в поточному році. Так відбувається тому, що дуже низький приріст в запасі, і ми фактично сидимо на проїданні ще старих запасів, які були розвідані в радянські часи. На жаль, власники «Укрнафти»: держава і приватні власники — недостатньо займаються питанням інвестування та розвитку видобутку родовищ нафти.

— На сьогодні в ЄС є пальне вартістю біля 1,5 євро. Але ніхто не розказує про питому вагу податків. Особливо вартість робочої сили у цій ціні, котра відрізняється від нашої разів у п’ять. Чи не так?

Не можна сказати, що в п’ять. Але якщо брати частку податків з наших нафтопродуктів, то вони складають біля 30%. Наприклад, в країнах ЄС це може бути 60%–70%. Це в першу чергу і пояснюється тим, що нафтопродукти в ЄС дорожчі. Але якщо брати чисту вартість нафтопродукту, без оподаткування і порівняти якість наших нафтопродуктів і їхніх, то виходить, що наші нафтопродукти є найдорожчими в Європі.

— Чому державі сьогодні не вигідно ефективно контролювати якість бензину?

Тому що держава звикла захищати не інтереси громадян України, а в першу чергу працює на інтереси крупних кланів, великих бізнес-структур, які вміють відстоювати свої позиції перед урядом різними шляхами. В тому числі й корупційним. Тому в першу чергу наша держава, не тільки ця влада, а й попередні, працюють на інтереси великих олігархічних структур і кланів. І звичайно, що лобісти не зацікавлені в тому, щоб пальне було якісним. Оскільки за неякісне пальне бізнес отримує додатковий прибуток.

— То ми знаходимось у своєрідному замкнутому колі?

Так. На мій погляд, поки держава не повернеться обличчям до громадян, а буде просто якоюсь обслугою олігархів та бізнес-структур, то думати про те, що якимось чином хтось буде піклуватися щодо якості пального чи конкуренції на ринку годі.