Я – Йолка. І стою я у самісінькому центрі столиці України – на Майдані Незалежності. Мене прозвали Радугою, чому – не знаю. Можливо, через мою кольорову гамму. Я, правда, і сама не знаю точно, чому, якщо чесно. Я – гарна. Мене зодягнули у кольорові гірлянди, і я засвітилася різними кольорами. Проте, я нікому не сподобалася. Мене ніхто не любить, і це моя головна проблема, що вганяє мене у депресію. Сьогодні мене образили ще і тим, що хочуть роздягнути, і прикрасити по-новому. Я зовсім не розумію, що тут відбувається! Мені немає із ким розділити своє горе та розказати про свої проблеми, тому я вирішила завести блог. Може, хоча б хтось мене зрозуміє, і порадить, як бути далі.
Старий рік промайнув. І немає,
Тільки слід від небесних лиж.
Вище в небо монетку кидаю
І пишу цей нескладний вірш.
На столі чепурно все накрито.
Ти вина вибираєш сорт.
Я в думках поринаю у літо,
А обличчям занурююсь в торт.
