Питання продажу земель сільськогосподарського призначення сьогодні гостро обговорюються в Україні. Це пов’язано з розглядом у Верховній Раді законопроекту «Про ринок земель », котрий 9 грудня було ухвалено в першому читанні. Які перспективи він дає для розвитку сільськогосподарської галузі? І чи готова вона до формування повноцінного ринку землі? Ці питання обговорювалися під час круглого столу, який за ініціативи Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «АгроІнвест» відбувся у Києві 15 грудня. У ньому взяли участь представники органів влади, лідери галузевих асоціацій сільгоспвиробників, українські та закордонні експерти.
За інформацією заступника голови Державного земельного агентства України Миколи Калюжного, вже невдовзі після новорічних свят країна може отримати Закон «Про ринок земель». «Думаю, що 12-13 січня законопроект буде прийнятий в цілому і поданий Президенту на підпис».
Впевненості Миколі Калюжному додає перебіг подій, пов’язаних з розробкою цього важливого документу. Варто зазначити, що він готується вже близько року, це термін чималий. До його опрацювання та обговорення була долучена велика кількість фахівців, які опікуються земельними питаннями. Серед кількох тисяч пропозицій до законопроекту, були такі, що надійшли від народних депутатів, представників місцевих органів влади, сільгоспвиробників та громадських організацій, які їх об’єднують. Значна частина з них врахована в законопроекті.
Між тим, пройшовши апробацію у Верховній Раді, цей законопроект і досі залишається чи не найбільш дискусійним, таким, який потребує додаткового обговорення в суспільстві. Адже на кону – надто вагомі питання: продаж землі сільськогосподарського призначення, створення в Україні ринку землі і забезпечення захисту селян, які долучаються до цього процесу, а вже невдовзі мають стати його активними учасниками.
Земельне питання, і на цьому неодноразово наголошували учасники круглого столу, напрямки стосується третини українського населення. Саме стільки українських громадян мешкає в сільській місцевості. Хоча опосередковану участь у земельній реформі змушені будуть взяти всі мешканці нашої країни.
Заступник керівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда пояснив, що аграрна політика в Україні всі роки виконувала дві функції, які взаємно виключали одна одну. Перша була зорієнтована на налагодження високоефективного виробництва, а інша – на підтримання соціальної складової через намагання знизити ціни для споживача. Саме тому весь цей час сільгосппродукція в Україні мала низьку ціну і залишалася доступною для всіх верств населення: як для тих, хто мав низький достаток, так і для тих, хто міг платити повну ціну і підтримки не потребував. Але остання обставина чи не найбільше стримувала розвиток українського АПК, якому постійно бракувало коштів.
Олександр Каліберда наголосив: «Не можна мати дві мети, які суперечать одна одній». Земельна реформа покликана розвести виробничу та соціальну функції. Першою мають займатися аграрії, а другою – держава.
У цьому ж дусі висловився і президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич. За його словами, куплена аграрієм земля призведе до здорожчання сільгосппродукції. Бо в її ціну будуть закладені кошти, витрачені на придбання додаткових гектарів ріллі. По суті, це означатиме, що кожен громадянин України, купуючи городину, фрукти, м’ясо-молочну продукцію тощо, змушений фінансувати з власної кишені проведення земельної реформи в Україні. А це значить, що ця реформа вже набуває загальнонаціональної ваги.
Звідси напрошується висновок: підходи до формування земельних законів, включаючи майбутній закон «Про ринок земель», мають бути надзвичайно виваженими і прозорими. Інакше вони нестимуть не тільки негатив для сільського господарства, але й матимуть важкі наслідки для всієї національної економіки. Тож не варто поспішати з ухваленням такого закону, а слід продовжити ретельну роботу над ним, незважаючи на час, якого потребує ця робота. Бо, як показує аналіз і обговорення, закон «Про ринок земель» потребує суттєвих доповнень, і саме на них переважно зупинилися учасники круглого столу.
Директор офісу економічного зростання Місії USАID в Україні Майкл Мартін висловив одразу три пропозиції. Перша стосується положень законопроекту про створення Державного земельного банку, який повинен сприяти операціям з купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Майкл Мартін визнав, що сам по собі задум непоганий, оскільки цей банк мав би видавати аграріям кредити під дуже низькі, отже, привабливі відсоткові ставки, які лише на 3% перевищуватимуть облікову ставку Національного банку. Зрештою, це має пожвавити ринок землі, «але нас непокоїть те, що це буде єдиний банк, який зможе надавати кредити під заставу землі».
Майкл Мартін наголосив, що держава володіє 10 млн. га землі сільськогосподарського призначення. І водночас близько 7 млн. земельних ділянок перебувають у приватному володінні. «У мене великі сумніви, чи взагалі існує якийсь банк (неважливо, державний чи приватний), який зможе задовольнити всі потреби у наданні фінансових послуг для організації та підтримки купівлі-продажу землі».
У зв’язку з цим висновок Майкла Мартіна такий: «Ми не бачимо жодних підстав, щоб надавати Державному земельному банку ексклюзивне право брати землю під заставу в іпотеку. Якщо такий банк не впорається з цими задуманими обов’язками, то постраждають усі, і землевласники, і фермери, і українська економіка в цілому».
Цю думку підкріпив і виступ Олександра Каліберди. Він, зокрема, сказав: «Якщо однією з цілей є залучення фінансування для ведення сільськогосподарського виробництва, то чим більше таких установ буде фінансувати, тим краще». Щодо Державного земельного банку він зазначив наступне: «На жаль, міжнародний досвід створення і діяльності таких банків є скоріше негативним як у державах, котрі не вважаються розвиненими, так і в розвинених. Занадто часто такі банки банкрутують. Раніше або пізніше вони виявляються великим тягарем для держави і платників податків».
Наступна пропозиція Майкла Мартіна стосується комерційних банків, які надаватимуть селянам кредити для ведення сільськогосподарського виробництва під заставу землі. Згідно з нинішньою версією законопроекту «Про ринок земель», у разі неповернення цих позик комерційні банки зобов’язані продавати одержані під заставу земельні ділянки протягом шести місяців. «Цей період є надто коротким, і ми пропонуємо його подовжити до двох років». Бо операції, які здійснюватимуться у такий стислий термін, можуть зруйнувати як банківський бізнес, так і аграрний. Банки не матимуть достатньої зацікавленості у наданні кредитів сільгоспвиробникам під заставу землі.
Майкл Мартін визнав, що законопроект «Про ринок земель» запровадив низку механізмів, які покликані запобігти спекуляціям земельними ділянками. «Таке прагнення є цілком обґрунтованим і зрозумілим. Але, визнаючи правильність намірів, ми вважаємо, що запропоновану структуру оподаткування таких операцій із земельними ділянками треба переглянути».
Законопроектом передбачено, що якщо земельна ділянка купується і продається протягом одного року, то продавець змушений заплатити податок у розмірі 100% від нормативно-грошової вартості землі. А якщо земля продаватиметься через 5 років, то такий податок знижується до 60%. За задумом розробників законопроекту, така норма має обмежити апетити тих, хто хоче нажитися на земельних операціях, унеможливити тіньові оборудки.
Натомість що робити фермеру, який купив таку земельну ділянку з виробничими намірами, але не зумів на повну міру реалізувати їх, або ж несприятливі погодні умови завадили цьому? Часто така ситуація загострюється необхідністю повернути кошти, які фермер брав у банку для придбання цієї землі. Вихід напрошується один: продати її. Якщо буде впроваджена запропонована норма, то може виявитися, що податок, який буде змушений заплатити цей фермер, перевищить ціну, яку він заплатив за землю. Тому експерт пропонує – податок треба сплачувати з фінансової різниці між ціною, яку фермер сплатить при купівлі землі, і тією, яку він одержить при її продажу.
На переконання генерального директора Українського клубу аграрного бізнесу Володимира Лапи, законопроект «Про ринок земель» не відповідає головній ідеї, що проголошувалася раніше. У відповідності до неї, землею має володіти той, хто її обробляє. Пояснення Володимира Лапи: законопроект не надає права купувати землю юридичним особам зі стовідсотковим українським капіталом. «В останній редакції навіть фермерські господарства вилучені з цього законопроекту».
Друге, до чого привернув увагу Володимир Лапа, це – відстоювання інтересів жителів сільської місцевості. «Багато з них все життя відпрацювали на землі у дуже складних умовах – без паспортів і без права виїзду з цієї місцевості. Тому право володіння землею для них є певним актом справедливості з боку держави». Такі люди вправі сподіватися, що їхні інтереси першочергово будуть враховані під час розгортання ринку землі в Україні.
«Виникає питання: а чи зможуть жителі сільської місцевості скористатися плодами земельної реформи?» – поставив запитання Володимир Лапа. І сам відповів на нього: «Законопроект місить таку норму, що всі покупці земель сільськогосподарського призначення мають подати декларацію про доходи. Для мешканців міст це не буде проблемою, але не для сільських жителів». Тому що фактично люди від земельних паїв, зданих в оренду, одержують натуроплату, а продукцію, вирощену на городах, продають на стихійних чи організованих ринках без касових апаратів. Відтак, одержані доходи не матимуть документального підтвердження.
«Чим більшою буде кількість всіляких обмежень, тим меншою – ціна на землю», – зазначив Володимир Лапа.
За інформацією президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, останнім часом у фермерів значно поменшало радикалізму. Якщо на початку 90-х років вони рішуче виступали за ринок землі, то сьогодні про це говорять з осторогою. Причина – у законопроекті «Про ринок земель» вони не вгледіли механізмів, які здатні забезпечити справедливе вирішення земельного питання.
Леонід Козаченко сказав, що не лише фермери насторожено сприймають законопроект. Однаковою мірою це стосується і тих сільгоспвиробників, які об’єдналися у великі господарства, і навіть агрохолдингів. Хоча деякі спеціалісти, і серед них юрист Проекту USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» Павло Кулинич, вважають, що законопроект «Про ринок земель», насамперед, писався під інтереси саме агрохолдингів.
«Звідси й недовіра до законопроекту, – підсумував Леонід Козаченко. – Безумовно, такий документ не може прийматися похапцем або в темну».
За інформацією Миколи Калюжного, який послався на оцінки українських фахівців, у перший рік після зняття земельного мораторію буде продано 11% земель сільськогосподарського призначення, або від 2,7 до 3 млн. га. Ринок буде заповнений пропозиціями, тож ціна кожного гектару становитиме 4-5 тис. гривень. І це при тому, що існуюча на сьогодні нормативно-грошова оцінка сягає 12 тис. гривень за гектар. У подальшому кількість щорічно пропонованих до продажу земель скоротиться до 100-200 тис. га. «І її ціна залежатиме від ефективності сільськогосподарського ринку», – наголосив Микола Калюжний.
Олександр Каліберда запропонував законопроект «Про ринок земель» розглядати в контексті цілісної аграрної політики. Лише за таких умов він працюватиме ефективно і результативно.
«Якщо розглядати цей законопроект як єдиний інструмент розвитку галузі, то це буде неправильно, – підкреслив Олександр Каліберда. – Варто подивитися в комплексі на державні програми. Якщо ми розвиваємо фермерство і хочемо, щоб власник господарював, дуже важливо спрямувати на це й інші державні програми».
Олександр Каліберда також позитивно висловився з приводу того, що дія майбутнього закону відтерміновується – він не почне діяти за тиждень-другий після його ухвалення. А відтак, з’являється можливість провести масштабну інформаційну кампанію, яка допоможе селянам з’ясувати, якими правами і можливостями вони володіють, як ними можуть скористатися під час формування земельного ринку в Україні. А посприяти їм у цій роботі якраз і покликаний Проект USAID «АгроІнвест».
Учасники круглого столу визнали – якби вони частіше так зустрічалися і обмінювалися думками, то законопроект «Про ринок земель» містив би набагато менше проблемних питань, а довіра до нього була б більшою. Саме за таких підходів Україна здатна забезпечити формування прозорого та передбачуваного ринку земель.
Михайло ВЕРНИГОРА,
Національний прес-клуб «Українська перспектива» спеціально для тернопільської інтернет-газети «Про все»
