В області стартував довготривалий благодійний проект «Допомогти ближньому», ініційований нашим земляком, представником благодійного фонду «Мрії збуваються»та активістом партії «УДАР» Віталієм Ломаковичем.
Минулого тижня до потребуючих вирушив перший вантажний мікроавтобус з медичним обладнанням французького виробництва. Адресою номер один стало геріатричне відділення села Токи Підволочиського району, куди доставили п»ять ходунів на колесах та три стільці-туалети. Потім відвезли до Кременця механічне саморегулююче ліжко для 19-річної Інни Янкевич, яка від народження хворіє на ДЦП.
Як виявилось, саме в ці дні воно стало для дівчини ще більш потрібним, так як її щойно прооперували в обласній лікарні. Друге таке встановили в селі Підлісне Кременецького району, в хаті Ореста Дмитровича Боцька. Довгий час він працював ветфельдшером, в усіх навколишніх селах був знаний, як грамотний та совісний фахівець, та й просто дуже хороша людина. Та після перелому хребта внаслідок нещасного випадку чоловік ось уже 15 років паралізований нижче пояса, без сторонньої допомоги не може навіть перевернутися на інший бік. «Його наче списали з того життя!» – плаче донька Олена,підтримуючи кволе тіло рідної людини. А в ясних і розумних очах її батька – лише невимовний біль. «Якби тоді правильно склали хребет – я б міг ходити», – коротко каже він на прощання. А за наступною адресою – на хуторі біля села Раковець Збаразького району представники благодійного Фонду та активісти «УДАРу» зустрічаються з не меншою людською бідою.
Долю 24-річного Андрія Вовка зламав підступний розсіяний склероз. На лікування важкого захворювання постійно потрібні чималі кошти, а хлопець проживає лише з також не дуже здоровою мамою в недобудованій хаті без газу і на одну пенсію за інвалідністю вони ледве зводять кінці з кінцями. Платити ж не раз треба навіть за бензин для швидкої, бо держава забезпечити ним лікарів чомусь не спроможна…
– Знаєте, у мене навіть немає слів, щоб передати болючі враження від цього об»їзду потребуючих, – каже Віталій Ломакович. – Влада мала б захлинатися в сльозах цих людей! У кожній з хат, де ми побували – окрема гірка біда. Але є у неї спільний знаменник – держава покинула людей напризволяще, на самовиживання.
Наш фонд зробить все, щоб допомогти якомога більшій кількості людей. Але щоб допомогти всім важко хворим та людям з особливими потребами – необхідні кардинальні зміни в медичній та соціальній сферах, які можливі лише після кардинальних змін у самій державній владі.
Надія Віренко.
