10 лютого 2011 року ректор Тернопільського національного економічного університету Сергій Юрій зустрівся зі студентами факультету фінансів. Актова зала не змогла вмістити усіх бажаючих, повідомляє сайт університету.
Як організовувалась зустріч – напишуть студенти факультету в коментарях.
Письмові запитання білими журавликами линули із зали на сцену…  
На десятках-десятках маленьких   і великих листочках   із студентських записничків чи із лекційних конспектів великими чи дрібненькими буквами (залежно від характеру особистості) були виписані запитання лише до ректора (не зважаючи на те, що у президії був і декан факультету Ігор Гуцал – із ним студенти спілкуються чи не щоденно), на які Сергій Ілліч відповідав стоячи.
А цікавило студентів багато чого – і безпровідний інтернет у гуртожитках; і вступ випускників Університету до аспірантури; і відсутність гардеробу у навчальному корпусі №1; і заліки « автоматом» ; і можливості працевлаштування « державників» ; і робота ліфтів у гуртожитках; і стипендії; і якість освіти та визнання дипломів згідно до Болонського процесу в Україні; і можливість навчатися на військовій кафедрі; і лавочки довкола гуртожитків і між корпусами…
Студенти є студенти.
І   навіть « найзавченішим» із них романтику спілкування ніхто не відміняв…
Але й зберіг романтизм у душі і ректор, який, відповідаючи на запитання, час від часу, із неприхованою ностальгією, згадував свої студентські роки, і старосту своєї групи Надію Ткачук; і одногрупників, серед яких   – нині уже д.е.н. Василь Дем’ янишин; і своїх ровесників, і перших студентів – серед яких й теперішній декан факультету фінансів – д.е.н. Ігор Гуцал та декан факультету банківського бізнесу – к.е.н. Василь Ткачук…
Ось так вміло пересипаючи відповіді на запитання студентів та звертаючи увагу на їхні можливості й умови проживання та навчання зі спогадами-розповідями про умови проживання й навчання у минулому, – Сергій Ілліч достукувався до юних, гарячих сердець і наскрізною ниткою скеровував молодь до бажання вчитися. Вчитися за будь-яких обставин, здобувати знання, які відкриють кожному шлях у майбуття – до престижної посади, до кар’ єрного зростання, до професійного визнання…
Адже сам Сергій Ілліч, наполегливо працюючи, пройшов шлях від студента до ректора вищого навчального закладу, у якому сам колись здобув вищу освіту.
Тернопільський національний економічний університет став для нашого ректора доленосним, тому й дбає д.е.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України С.І.Юрій про імідж Університету на міжнародному рівні в першу чергу через належні умови навчання студентів нинішніх; створює умови для їхнього самовдосконалення і самореалізації.
– Ви будете начальниками і міністрами, деканами і завідувачами кафедр, – впевнено сказав Сергій Ілліч майбутнім фінансистам. – Ви будете працевлаштовані і знайдете себе у житті, якщо зрозумієте важливу мудрість: хочу навчитися. Адже як би викладачі не викладалися перед аудиторією, нічого у них не вийде, допоки студенти не захочуть навчитися у нього, взяти знання, які винесуть, мов на крилах, на вершину успіху. Тому самі вчіться, самі пишіть дипломні й магістерські роботи; перемагайте в олімпіадах і пам’ ятайте, що справа не у визнанні диплома ТНЕУ на міжнародному рівні, а в отриманих знаннях, які зможе підтвердити дипломований випускник у будь-якій країні.
Ректор запевнив студентів, що буде і безпровідний інтернет у гуртожитках; пояснив перевагу випускників-практиків при вступі до аспірантури; (серйозно) про « дорожнечу» оплати за роботу ліфтів і (жартома) перевагу збігати східцями у можливості знайомства молодих людей… Говорив ректор і про те, що не може маленька військова кафедра прийняти усіх бажаючих навчатися на ній, а заліки « атоматом» – це справа самих викладачів, як і десятихвилинні запізнення студентів (всяке буває)…
Запевнив, що невдовзі буде гардероб у навчальному корпусі №1, і лавочки довкола гуртожитків та між корпусами…  
Окрім письмових, ректор відповів й на усні запитання.
Година і п’ ятнадцять хвилин збігли непомітно.
Ректор відповідав перед студентською аудиторією, немов складав іспит. Це був іспит керівника, якому волею долі довірено скеровувати молодь у виборі життєвих цінностей, найважливішими із яких є ЗНАННЯ!
Однак залишаючись у душі студентом, ректор побажав майбутнім фінансистам мудрих викладачів і бажання вчитися у них;   гарного передвесняного настрою, здоров’ я і кохання. 

Напишіть відгук