Праця в «тіні» – це постійні митарства людини, страх будь-коли втратити роботу, незахищеність перед примхами роботодавця.
В умовах дефіциту вільних вакансій люди з метою працевлаштування досить часто змушені погоджуватись на будь-які умови, що запропонує роботодавець. Як правило, роботодавець обіцяє особі, яка працевлаштовується нелегально, більш високу заробітну плату, що створює у неї враження про переваги «тіньового» працевлаштування перед офіційним. Тому працівник погоджується на «взаємовигідні», як йому здається, умови праці. На перший погляд обидві сторони таких трудових відносин усім задоволені: роботодавець отримує більші прибутки, не сплачуючи податки та обов’язкові платежі, а працівник отримує більшу заробітну плату. Якщо розглянути проблему глибше, то працівник у даному випадку перебуває у досить вразливому становищі, а саме: він стає повністю безправним перед роботодавцем, тому що по відношенню до такого працівника не діють державні гарантії, передбачені трудовим законодавством.
Працюючи в «тіні», найманий працівник втрачає право на зарахування періоду роботи до страхового стажу, згідно з яким обчислюється пенсія, надається право на виплату допомоги по безробіттю, оплачуються лікарняні тощо.
Найефективнішим захистом громадян є правова обізнаність, тому важливим фактором сприяння легалізації зайнятості і заробітної плати є проведення роз’яснювальної роботи працівниками Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на семінарах з роботодавцями, серед населення. Доведення до кожного громадянина інформації про важливість оформлення належним чином трудових відносин та участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні – найбільш ефективний засіб легалізації “тіньової” зайнятості та “тіньової” заробітної плати.
З початку 2011 року у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості зареєстровано 912 трудових договорів між фізичними особами-підприємцями та найманими працівниками. Станом на 01 березня 2011 року у 3531 фізичних осіб-підприємців працювало за трудовими угодами 11075 осіб.
Трудові відносини між підприємцями-фізичними особами та найманими працівниками регламентовані статтею 24-1 Кодексу законів про працю України та Порядком реєстрації трудового договору, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001. Згідно з вказаними документами у разі укладення трудового договору між найманим працівником і підприємцем-фізичною особою останній зобов’язаний у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у встановленому законодавством порядку. Вказаний порядок реєстрації трудового договору поширюється на фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо).
Відповідальна особа центру зайнятості в день подання підприємцем-фізичною особою трудового договору реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів. У разі закінчення строку договору або припинення його дії достроково в ньому підприємець-фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Після цього він знімається з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів та у трудовому договорі. Підприємець-фізична особа вносить записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи, які посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом та засвідчує печаткою центру зайнятості.
Беручи до уваги те, що сторони мають ознайомитися із своїми правами та обов‘язками особисто (під розпис), необхідно наголосити на тому моменті, що присутність працівника та роботодавця у центрі зайнятості як під час реєстрації трудового договору, так і під час зняття його з реєстрації є обов‘язковою.
Для працівників, особливо важливо те, що укладений та зареєстрований трудовий договір захищає їхні права, а саме: у ньому обов’язково обумовлюється розмір заробітної плати, який повинен бути не меншим за мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством; визначається тривалість робочого часу та перерви (слід знати, що тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень); визначаються вихідні, а робота у святкові та неробочі дні допускається лише за згодою працівника і підлягає компенсації; встановлюється тривалість щорічної оплачуваної відпустки, що не повинна бути меншою, ніж 24 календарні дні та інше. До того ж, робота за трудовим договором, що надзвичайно важливо, зараховується до загального трудового та страхового стажу.
Також наголошуємо: для усіх роботодавців (в тому числі і підприємців-фізичних осіб) існує адміністративна та кримінальна відповідальність за використання тіньової зайнятості.