«Світ мертвих, світ живих, паралельний світ… Усі ці світи дивним чином переплітаються, утворюючи один великий вузлуватий клубок енергії Всесвіту, розплутати який можна, віднайшовши лише одну тонесеньку ниточку – Любов» – це рядки короткої анотації до нової книги нашого земляка Сергія Сірого «Йар навиворіт, або Кохання в чужому тілі», що її днями репрезентувала читачам львівська літературна агенція «Піраміда». Чим заінтригував цього разу автор, якого після виходу в світ двох нашумілих збірок інтимної лірики «Твоє тіло – наркотик» і «Пожежа тіл» дехто з літературних критиків назвав зіркою української еротичної поезії?

Власне, нашим краянам Сергій Сірий добре відомий як поет-пісняр. Його перу – перу заслуженого діяча естрадного мистецтва України – належить кілька сотень пісень, які з успіхом виконують імениті і юні вокалісти. Особливе місце в творчості поета займає улюблена в народі пісня «Наш Тернопіль», рядки якої «Тернопіль – казка, в якій ми живем» відомі чи не всім краянам. Звісно, що такий талановитий автор не міг заспокоїтися на досягнутому. Він і не приховував від інтерв’юерів, що працює над третьою книгою. Від нього очікували нового поетичного доробку.

І ось він – сюрприз від пана Сергія. Гарно, зі смаком оформлена обкладинка книжки «Йар навиворіт…» Проте це не лірична збірка, а… прозовий твір. Його жанр автор визначив як містична мелодрама. Епіграф написав сам. Мабуть, оті по-філософськи заглиблені в сутність людського існування віршовані рядки («Нащо жити, щоб вмерти?» – дошкуляв мені Сум. Тінь огидної Смерті зовсім поруч відчув. Як тоді зрозуміти: в чому сутність буття?.. «Ти живи, щоб любити!» – усміхнулось Життя») і передають основну ідею твору. Його сторінки переносять читача в минуле і майбутнє, роблять свідками подій, що відбуваються на землі і в раю. Разом з головними героями поринаєш у захопливу мандрівку Тернополем, Житомиром, Манастирищиною, ніби береш участь у спілкуванні із силами добра та зла, дізнаєшся про прадавні легенди й обряди. І все це – на фоні реальностей, над якими роздумує автор. І читач теж починає по-іншому дивитися на світ, сприймати його на дотику пальців і шаленого биття серця.

Нова книга – містична мелодрама чи тонко вималюваний політичний памфлет? Адже в деяких рисах потойбіччя вгадуються штрихи нашого часто гіркого сьогодення. Кому що ближче – вирішувати читачам. Але одне можна сказати беззаперечно: шанувальники української писемності не помиляться у виборі нового твору Сергія Сірого. Книжка читається на одному диханні, від її сторінок годі відірватися. А на завершальних епізодах ловиш себе на думці, що хочеться просити автора про продовження.

1 comment

  1. Тарас

    Дуже цікавий автор! Нетерпиться почитати що ж там у нього новенького?

Напишіть відгук