Двадцять четвертого серпня 2011 року будемо святкувати, хто як може, чергову річницю нашої державності. У звязку з цим спробуємо визначитися з основними уроками для розуміння сьогодення і перспективами на майбутнє.

  1. Засоби масової інформації так наполегливо оповідають про молодість нашої державності та двадцятирічний стаж, що мимоволі може виникнути думка, що так воно і є. Таке омолодження вигідне кільком силам. По – перше, ворогам України, які не маючи власної стародавньої історії, без докорів сумління, приписали собі хрещення Київської Русі, військові перемоги, досягнення культури.Державу, яка має тисячолітні традиції перетворюють на молодіжний придаток. Тому без головної тези про двадцятиріччя відновлення державності краще не святкувати, щоб не ганьбитися хоча б перед представниками трипільської культури. По – друге, міф про молодість вигідний правлячим силам, виступаючи в ролі своєрідної індульгенції за бездарне правління.
  2. Для оцінки ефективності влади необхідні чіткі критерії, своєрідна формула, яка зруйнує запіарений піар і дозволить однозначно зробити висновок про професійну придатність, та розділить ефективних менеджерів та імітаторів.Європейський досвід пропонує ряд однозначних пропозицій. У числі показників, які можна вирахувати – середня тривалість життя. Українцям тут немає чим похвалитися. Чітким і однозначним критерієм є природній приріст на тисячу населення.Україна гордо займає останнє місце в Європі та й не тільки в Європі.  Уряд який докерувався до того, що країна кожні три роки втрачає мільйон населення не вартує доброго слова.

Дитяча смертність до одного року характеризує медицину краще за тони звітів.Дванадцять новонароджених помруть бо народилися тут. У Польщі шість, у багатших країнах – три.Накресліть графік по кожному району, області та приймайте міри.

Купівельна спроможність населення, цінова політика визначають долю кожного уряду, визначають добробут кожного громадянина. Старші люди терплять, але коли під час урочистостей діти втрачають свідомість ненависть переповнює душу.

  1. За останні двадцять років стаємо свідками масового згортання виробництва. Якщо старий завод був неефективний запропонуйте ефективну пропозицію. Відійшли в тінь старі злодії ( це слово може образити представників злодійського цеху ).Злодій краде матеріальну річ, а ці нелюди вкрали в молоді перспективу і робочі місця.

Більше того, ні один керівник області не прийме жодного інвестора, не одержавши схвалення зі столиці. Сумно і гірко. Від соціально вибуху рятують лише відкриті кордони. Багаторічні  „туристи,” наймитуючи по світах, рятують від голоду себе і родини. Якби не євросироти, можна було б говорити про певні позитиви, а так не приходиться.

  1. Під час багатьох мітингів доводиться чути примітивно – доброзичливу пораду про недоцільність партій в Україні та переваги громадських організацій. Історія Народного Руху України яскраве підтвердження помилковості такої ідеї. Потужно стартувавши, виконавши ряд державницьких завдань громадська організація традиційно переходить до рівня „ співголів, ” пізніше опоненти елегантно розділять монолітну структуру, знищать кількох керівників і підлота може святкувати. Є ще одне застереження. При такому підході демократичні партії можуть повестися на немудру пропозицію. А партія влади підсилиться сателітами і буде правити многая літа. ЇЇ мрією було б штучне створення ще однієї контрольованої структури, яка б гралася в опозицію. При цьому проплачені політологи голоситимуть про шкоду від багатопартійності. Виникає закономірне питання про можливість сумного сценарію для окремої партії. Допомагає зробити правильні висновки історія НРУ. З нашою партією воювали всі президенти, навіть ті, які прийшли до влади на плечах Народного Руху України,  воювали запроданці та зрадники, які підписами, кастетами байдужості вбили Вячеслава Чорновола, а пізніше взявши підленьке гасло „Рух вже не той ” гонорово повели народ у прірву „Проти всіх.”

Виборці своїми голосами самі визначать долю кожної партійної структури, час заставить кожну організацію модернізуватися, або йти в небуття.

5.Упродовж останніх днів маємо ще одну неймовірну загрозу. Мова йде про  національно злочинну ідею не участі в наступних виборах. Згадайте історію тернопільського руху. Група людей, Бог їм суддя, караючи керівництво партії, відмовилася від участі у виборах до обласної ради. Завдяки зниженню контролю, завдяки грамотній роботі опонентів маємо фракцію партії регіонів, що стало своєрідним каталізатором всеукраїнського масштабу. До речі частина цих людей одержала від правлячої партії подачки ( Іуда теж мав нагороду ), а пізніше їх викинули як одноразовий непотріб, бо зрадник нікому не потрібний. Його професія зрадник. В чому небезпека ідеї. По – перше, це демобілізація партійних сил. Невже не видно, хоча б через біллборди, як розгорнувся процес зомбування виборців. По – друге, при реалізації такого навіженого сценарію партія влади спокійно забере місця в парламенті, а ви будете ходити майданами і протестувати оплесками. Вихід один. Або включайтеся в активну опозиційну боротьбу, використовуючи кожну нагоду, або йдіть геть з політичної арени і пишіть мемуари.

6. А всетаки це всенародне свято. День нашої Державної незалежності. Незважаючи на страшні ціни, незважаючи на смішного суддю, який неперервно підморгує, імітуючи правосуддя, незважаючи на клятих українофобів, які ніяк не вдавляться українським хлібом, незважаючи на зраду псевдопатріотів, незважаючи на все…

Це наше свято. Згадаймо молитвою Героїв України, які віддали життя за Державу, згадаймо добрим словом Ліну Костенко, яка іронічним словом про парад розвалила всю ідеологічну систему запроданців, згадаймо Ніну Матвієнко, яка присутністю в суді дала урок громадянської позиції, згадаймо людей в тюрмах, які спокійно і впевнено говорять своє слово правди, згадаймо про молодь нашу, яка має одвічний імунітет проти рабської психології.

Згадаймо,  і як практикуючі християни, практикуючі націоналісти продовжуймо наполегливу працю для України. Кляті воріженьки, як роса на сонці, самі не згинуть…

Анатолій Вихрущ

голова Тернопільської крайової організації Народного Руху України

2 comments

  1. Віктор Борківський з роду графів Дунін-Борковський

    Усе це, вибачте, дурня, бо жодного з із сьогоднішніх «впливових людей» та орденоносців я не бачив 19 серпня 1991 року на площі біля ВР УРСР, куди прибув я та декілька тисяч членів створеного мого товариства «Вітчизна», товариства «Захисників декларації про державний суверенітет України» . Ми готові були до цього, бо 18 серпня провели мітинг біля консерваторії на Майдані Незалежності під гаслом: «Україна не сота губернія, Україна – держава». На той час ми зібрали уже майже 300 тисяч підписів під вимогою до ВР УРСР призначити референдум щодо проголошення незалежності. Про наш мітинг від 18.08.1991 року вийшла публікація у газеті «ВК» № 158 (14273) від 19.08.1991 року. Тут сказано, що ми реально розуміємо, що не усі погодяться з нашою позицією. Але, як сказано у статті «Пристрасті по договору» журналіста Лариси Васильєвої, я, як голова Товариства, заявив, що «Посіяне все рівно проросте. Ми примусимо людей думати».
    Стаття закінчується повідомленням про те, що у цей же час біля Республіканського стадіону проводився мітинг Селянською демократичною партією та товариством Меморіал де ратували за конфедерацію. По закінченню мітингу конфедератів, де виступаючі називали мене провокатором, який закликає до незалежності з метою спровокувати напад Москви на Україну, протоієрей УАПЦ Петро Бойко відправив молебень за конфедерацію.
    19 було ГКЧП, яке спровокував я та члени товариства «Вітчизна» і тому ми усі були під ВР УРСР, де над нами висіли вертольоти із спецназом, а мене особисто опікав заступник міністра Віталій Розенко. Він заявив, що у разі прийняття рішення ВР про арешти протестантів ГКЧеПістам – від дасть команду заарештовувати нас, а сам такої ініціативи не прийматиме. Про це згодом я заявлю комісії по ГКЧП.
    20 – у приміщенні Спілки письменників відбулося зібрання демократичних сил на супротив ГКЧП. Про це описано у книзі Леся Танюка про супротив ГКЧП. До речі, єдиній документальній книзі. Тут я передав через Леся лист Кравчку не плазувати перед ГКЧПістами, що Лесь і зробив.
    22 – на Майдані Незалежності відбувся мітинг демократів із закликом боротьби проти путчистів, який організував Володимир Чемерис. Була дана команда заарештувати його, про що таємно повідомили працівники міліції і арешт не відбувся.
    22 – путчисти здалися нам. 24 – проголошено Акт незалежності під тиском майже 100 тисяч мітингуючи на площі біля ВР. Був зірваний прапор комуністів, та піднятий під нашим тиском прапор борців за незалежність України.
    25 – ми з Юрієм Збітнєвим здерли з приміщення так званого ЦК КПУ червоний прапор комуністів-ГКЧеПістів і тут же продемонстрували його на площі Незалежності, де я з Товариством проводив мітинг. Це радісно привітали переможці боротьби за незалежність України
    Згодом я жорстоко розрахуюся за усе це. Жодна собака від демократів не захистила мене. А Савченка, особу, яка, будучи капітаном міліції, верещала на увесь майдан, що повісить мене за боротьбу з КПРС-СРСР-КДБ – міністр Юрій Луценко та президент Ющенко зроблять заступником міністра МВС та генерал-лейтенантом. Зробили заслуженим і багатим пенсіонером, орденоносцем незалежної України. Ось де правда.

  2. oksana

    Ви не праві
    не можна жити минулим
    це пройшло, кануло
    Є в Україні, зокрема на тернопіллі політична еліта
    Почуйте її
    СЛАВА НРУ
    Підтримайте п. Вихруща А.В.

Напишіть відгук