Шановні краяни!

 22 січня ми відзначаємо одне із найбільш знакових та надзвичайно актуальних саме сьогодні свят – 93-тю річницю проголошення Акту Соборності українських земель. 1919 року в цей самий день на Софіївському Майдані в Києві було проголошено злуку Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.

 

Сотні років усілякі зайди намагались розділити, пошматувати український народ.

«Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.
На жаль, нині емісари чужих імперій, котрі дорвалися до владного корита, на догоду своїм наймачам також намагаються вбити клин між двома берегами Дніпра, принижуючи, ображаючи гідність українців Галичини, Слобожанщини чи Криму.

Тож наче ковток свіжого повітря нам сьогодні потрібно згуртуватися та прийняти як молитву горді слова: «Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Україна». Ми маємо не лише вшанувати той гідний вибір у далекому січні 1919 року, а й усім своїм єством визнати його єдино правильним таким, що базується на  принципах   історичного самоусвідомлення спільності, ідеалів свободи і незалежності. Мусимо усвідомити, що переляканим, жалюгідним, розрізненим, роздертим на регіони та групки народом управляти легше, бо це вже не народ, це – вже темна, безвольна маса, на яку не зважають, з якою можна діяти на власний розсуд.

 

Тож вшануймо сьогодні усіх, хто долучився до створення єдиної, суверенної, незалежної  України. Не даймо перетворити себе на темну масу! Своєю працею, своїми помислами та серцями служімо справі утвердження істинно Української, заможної держави.

Слава Україні! Героям слава!

 

 

Голова Тернопільської обласної ради                  Олексій Кайда

 

Нагадаємо: 22 січня і у важкі часи радянського тоталітаризму  спонукало українців на подвиг. 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув’язнили в радянському концтаборі), 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша. 22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

 

Напишіть відгук