До Вашої уваги результати дослiдження: “Правоохороннi органи України: громадська думка”, проведеного 16 – 24 грудня 2011 року
Українці почуваються швидше небезпечно, ніж безпечно. Чим далі на Схід, тим в меншій безпеці почуваються громадяни і тим менше вони задоволені своїм життям. Особливо незахищеними почуваються мешканці міст, жінки та старші люди.
- Ключовими проблемами безпеки громадяни бачать не так злочинність, як бідність, корупцію та економічні кризи.
- Серед можливих злочинів, найбільше українці бояться стати жертвою фінансових махінацій та шахрайства, нападу хуліганів на вулиці та пограбування. Майже половина молодих жінок бояться стати жертвою злочинів на сексуальному ґрунті.
- Незважаючи на те, що громадяни відносно рідко звертаються до правоохоронних органів, українці в цілому негативно ставляться до них, найменше довіряють українці судам. Так, лише 12% зверталися до міліції протягом року. Двом третинам опитаних не доводилося у поточному році спостерігати дії правоохоронців, при яких порушувалися права людини.
- Важливо, що рівень довіри до правоохоронних органів на місцевому рівні значно виший, ніж на центральному. Так само українці оцінюють рівень безпеки у власному населеному пункті значно краще, ніж рівень безпеки в країні загалом. Крім того, люди, які зверталися до правоохоронних органів і отримали позитивний результат, значно краще ставляться до них після цього.
- Ключовими проблемами української міліції є корупція, недовіра населення, низька моральність працівників, висока залежність від вищої влади та низький рівень підготовки кадрів. При цьому, на думку більшості, проблеми не є новими і виникли або за часів СРСР або за ранньої Незалежності. Понад 80% наголошують на тому, що українській правоохоронній системі потрібні реформи, у т.ч. 51% – термінові.
- Абсолютна більшість опитаних (65%) вважають, що здійснення контролю за виконанням законів в країні це спільна відповідальність громадян та правоохоронних органів.
- Майже 70% опитаних висловили готовність допомагати працівникам міліції у виконанні ними своїх професійних обов’язків, при цьому лише 14% – за будь-яких умов, тоді як половина – якщо це не буде шкодити їх інтересам чи інтересам їх близьких. Примітно, що в регіонах, де найбільше довіряють місцевій міліції (Захід), виразили також і найбільшу готовність допомагати їй. Натомість на Сході і Півдні охочих до допомоги виявилось менше.
- Лише кожен третій свідок фактів правопорушень, скоєних іншими особами протягом останнього року, і лише кожен шостий свідок фактів хабарництва, зловживань з коштами та майном держави, повідомив про це відповідні органи. Люди, як правило, не звертаються в правоохоронні органи через невіру в те, що злочинці будуть покарані, через страх, що міліція не захистить свідка від злочинців та через страх зі свідка перетворитися на підозрюваного.
- Майже 60% опитаних вірять, що українська міліція справиться із забезпеченням громадського порядку під час проведення в Україні наступного року ЄВРО 2012.
- Тільки 21% опитаних позитивно ставиться до ідеї перейменувати міліцію в поліцію, 43% – негативно. Разом з тим 36% – не визначились зі своїм ставленням.
Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці грудня 2011 року, 42% опитаних українців задоволені своїм життям (з них лише 10% – повністю задоволені), тоді як 54% – не задоволені (з них 20% – повністю не задоволені). Ще 4% – не визначились.
Найбільш задоволені своїм життям мешканці Західної України, менше – Південної та Східної України. Чим молодше респонденти, тим більше вони задоволені власним життям. Мешканці міст більш оптимістичні, аналогічно чоловіки почуваються більш задоволеними, ніж жінки.
Згідно з останніми даними Євробарометру, оприлюдненими у жовтні 2011, в середньому 81% мешканців Євросоюзу задоволені власним життям (чверть – повністю задоволені) і лише 18% – не задоволені. За цим показником Україна поступається будь-якій з країн Євросоюзу, найбільше – Данії, Швеції, Нідерландам, Люксембургу, Фінляндії та Ірландії, де розрив становить рази. Водночас найближче за рівнем задоволеності життя Україна стоїть до таких країн як Румунія, Болгарія, Угорщина, Греція, Португалія, Литва та Латвія. А вже починаючи з Естонії розрив різко зростає не на користь України.
ВІДЧУТТЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ
Лише 7% опитаних українців почуваються цілком безпечно, а 31% – швидше безпечно, прогулюючись на самоті після настання темряви в районі, де вони проживають. Водночас 54% – почуваються в небезпеці. Ще 8% – не визначились.
За цим показником Україна також поступається усім країнам Євросоюзу, найбільше – Данії, Фінляндії, Нідерландам, Швеції та Словенії. Водночас найближче за рівнем безпеки Україна стоїть до Болгарії та Литви.
Мешканці сіл України почуваються в безпеці значно більше, ніж мешканці міст. Старші люди та жінки почуваються найменш захищеними і відповідно відчувають найбільшу небезпеку.
Більше в безпеці почуваються мешканці Західної України, менш захищеними – Півдня та особливо Сходу України, де лише чверть почуваються швидше безпечно, прогулюючись на самоті після настання темряви в районі, де вони проживають, водночас 60% – швидше небезпечно.
Лише 4% опитаних українців вважають, що за останній рік рівень безпеки життя в їх населеному пункті покращився, 61% – не змінився і 28% – погіршився.
6% – вважають, що за останній рік рівень безпеки на дорогах в їх населеному пункті покращився, 51% – не змінився, і 37% – погіршився.
Лише 2% опитаних українців вважають, що за останній рік рівень безпеки життя загалом в країні покращився, 41% – не змінився, і 48% – погіршився.
Також з’ясовано, що рівень особистої безпеки впливає на рівень задоволеності своїм життям: дві третини опитаних, які почуваються цілком в безпеці, задоволені власним життям, тоді як 60% опитаних, які почуваються в небезпеці – життям не задоволені.
ФАКТОРИ НЕБЕЗПЕКИ
На думку більшості опитаних, найбільш важливим проблемами безпеки для громадян України на даний момент є бідність (66%), корупція (53%), економічні та фінансові кризи (40%), вулична злочинність (35%) та погіршення екології (23%).
Менш важливими факторами небезпеки є організована злочинність (14%), стихійні лиха та техногенні катастрофи (10%), громадянські конфлікти (6%), кіберзлочинність (6%), тероризм (4%), ядерні катастрофи (4%), релігійний та національний екстремізм (3%), нелегальна імміграція (3%), відсутність безпеки кордонів (2%).
Згідно з останніми даними Євробарометру, оприлюдненими у листопаді 2011, для мешканців Євросоюзу ключовими факторами небезпеки є економічні та фінансові кризи (33%), тероризм (25%), бідність (24%), організована злочинність (22%), а також корупція (18%).
Порівняно з даними по Євросоюзу, в Україні значно більшими факторам небезпеки вважають, бідність (66 проти 24%) та корупцію (53 проти 18%).
Вуличну злочинність українці оцінюють як більшу проблему безпеки, ніж мешканці Євросоюзу. Водночас організованої злочинності та кіберзлочинності в Україні бояться менше. Також в Україні значно менше бояться тероризму (4 проти 25%), релігійного екстремізму та нелегальної імміграції.
За оцінками такого фактора небезпеки як бідність найбільш близькі дані до України були отримані в Румунії, Болгарії, Угорщині, Греції, Португалії, Литві та Латвії. Нагадаємо, що саме в цих країнах оцінки мешканцями рівня задоволеності своїм життям найбільш близькі до оцінок українських громадян.
Схожі оцінки щодо небезпеки корупції в Україні були отримані в Ірландії та Румунії (навіть вищі, ніж в Україні), Словенії та Литві.
На рівні з Україною, а подекуди і вищі, отримані оцінки небезпеки від вуличної злочинності в Бельгії, Люксембурзі, Франції та Нідерландах, економічної та фінансової кризи – в Греції, на Кіпрі, Угорщині, Ірландії та Іспанії, де загрози бояться більше, ніж в Україні.
В більшості з Європейських країн такий фактор небезпеки як організована злочинність, оцінюють вище, ніж в Україні. Особливо в Австрії, Чехії, Ірландії, Німеччині та Італії. Кіберзлочинності – в Німеччині та Нідерландах. Тероризму – в Великобританії, Іспанії, Данії та Швеції. Нелегальної імміграції – на Кіпрі, Греції, Мальті, Великобританії, Італії, Бельгії та Австрії. Найвищі побоювання щодо ядерної небезпеки в Німеччині та Фінляндії, стихійних лих та техногенних катастроф – в Словаччині.
63% опитаних українців бояться у повсякденному житті стати жертвою фінансових махінацій та шахрайства (24% – цього дуже бояться), майже стільки ж – бояться нападу хуліганів на вулиці (61%), пограбування квартири, машини (60%), пограбування прямо на вулиці (57%).
Близько 30% опитаних українців бояться стати жертвою злочинів на сексуальному ґрунті.
Майже половина бояться бути засудженим за злочин, який не скоювали.
Жінки значно більше за чоловіків бояться стати жертвою будь-якого з названих випадків. Особливо – стати жертвою злочинів на сексуальному ґрунті (майже 50%). Страхи стати жертвою найбільш поширені у містах, більше на Сході та Півдні, серед людей середнього та старшого віку. Злочинів на сексуальному ґрунті найбільше побоюється молодь.
ДОВІРА ДО ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Варто одразу зазначити, що близько третини опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням до СБУ, митниці та податкової, чверть – до прокуратури, кожний шостий – до судів і ДАІ і лише кожен десятий – до міліції.
В цілому ставлення до правоохоронних органів України швидше негативне, ніж позитивне.
На думку опитаних, серед правоохоронних органів найбільше заслуговує на довіру Служба Безпеки України (16% – цілком заслуговує на довіру, 25% – не зовсім заслуговує і 26% – зовсім не заслуговує). Близько 12% опитаних вважають, що цілком заслуговує на довіру прокуратура, майже стільки ж – близько 10% вважають, що цілком заслуговує на довіру міліція, податкова та митниця. Міліції в цілому довіряють більше, ніж ДАІ.
На думку опитаних, найменше заслуговують на довіру в Україні суди (лише 8% – цілком заслуговує на довіру, 34% – не зовсім заслуговує і 43% – зовсім не заслуговує).
Порівняно з результатами аналогічного опитування, проведеного восени 2011 року Левада-Центр, в Росії рівень довіри до правоохоронних органів вищий, ніж в Україні. При цьому, в Росії, як і в Україні, більш позитивно ставляться до органів державної безпеки, а найгірше – до судів.
На місцевому рівні рівень довіри до правоохоронців значно виший, ніж на центральному. Якщо місцевій міліції повністю не довіряють 29% опитаних, то загалом міліції – 41%. Так само опитані оцінюють рівень безпеки у власному населеному пункті значно краще, ніж рівень безпеки життя в країні загалом.
Найбільш позитивне ставлення до місцевої міліції на Заході, в Центрі та на Півдні України, краще серед жінок, мешканців сіл та людей з середнім рівнем освіти.
Двом третинам опитаних не доводилося у поточному році спостерігати дії співробітників міліції, при яких порушувалися права людини. Решта з такими фактами мали справу, зокрема, у 17% випадках це виражалося у брутальності та безтактності, 13% – у використанні службового становища працівниками міліції в особистих цілях, 12% – у вимаганні, хабарництві, 7% – проявах жорстокості, 7% – у спробах спотворити факти, фальсифікувати справу, 4% – у відмові прийняти заяву.
Найбільше з фактами порушень прав людини працівниками міліції доводилося мати справу мешканцям Півдня та Сходу України. Частіше свідками таких дій ставали молодь, чоловіки, люди з відносно вищим рівнем освіти.
Лише 12% опитаних зверталися до правоохоронних органів протягом року, з них лише половина вирішили питання, з яким зверталися.
10% опитаних зверталися протягом року до органів ДАІ. Тут результативність вища – майже 70% вирішили питання, з яким зверталися.
Важливо, що люди, які зверталися до міліції і отримали позитивний результат значно краще ставляться до цього правоохоронного органу.
Так, лише 18% опитаних, які зверталися і повністю вирішили питання, продовжують не довіряти міліції. Серед тих, які вирішили питання частково – лише 36% не довіряють міліції. Водночас з тих, які звернулися і не отримали результату, повністю не довіряють міліції дві третини.
ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МІЛІЦІЇ
На думку більшості опитаних, найбільше заважає українській міліції ефективно виконувати свої функції корупція (64%), недовіра населення (39%), низька моральність працівників міліції (39%), висока залежність від вищої влади (34%) та низький рівень підготовки кадрів (31%).
Дещо менше – низькі зарплати працівників міліції (23%), висока залежність від політиків (22%), непрофесійне керівництво (20%), низький рівень взаємодії громадян з міліцією (20%), погане технічне оснащення (19%), неналежний контроль за міліцією з боку прокуратури (18%), відсутність належного фінансування (17%), застаріле законодавство (14%), неналежний контроль громадян (14%) та занадто м’які закони, які звужують права міліції (10%).
На думку більшості опитаних, проблеми міліції не є новими: лише 8% вважають, що вони виникли за останні кілька років, тоді як 18% – за останні 5-10 років, 32% – за останні 10-20 років, 21% – ще за часів СРСР.
Понад 80% опитаних наголошують на тому, що українській міліції потрібні реформи, у т.ч. 51% – термінові, 30% – реформи потрібні, але вони не першочергові.
Цікаво, що опитані, які більше вказують на застарілість проблем в міліції, менше наполягають на терміновості реформ, йдеться зокрема, про мешканців Сходу. Водночас мешканці Заходу – навпаки – наполягають на терміновості.
СПІВПРАЦЯ ГРОМАДЯН З правоохоронними органами
Абсолютна більшість опитаних (65%) вважають, що здійснення контролю за виконанням законів в країні це спільна відповідальність громадян та правоохоронних органів, 26% – виключна відповідальність правоохоронних органів, 2% – виключна відповідальність громадян.
З тезою, що здійснення контролю за виконанням законів в країні це спільна відповідальність громадян та правоохоронних органів, однаково згодні в усіх регіонах України.
16% опитаних вважають, що необхідно завжди звертатися в правоохоронні органи, якщо Ви зіштовхнулися з фактом порушення Закону, 24% – у більшості випадків, водночас 38% – в залежності від ситуації, 11% – тільки тоді, якщо це стосується безпосередньо їх самих або їх близьких. Лише 6% вважають, що не потрібно звертатися до правоохоронних органів.
Майже 70% опитаних висловили готовність допомагати працівникам міліції у виконанні ними своїх професійних обов’язків, при цьому лише 14% – за будь-яких умов і 54% – якщо це не буде шкодити їх інтересам чи інтересам їх близьких.
Примітно, що в регіонах, де найбільше довіряють місцевій міліції (Захід), виразили також і найбільшу готовність допомагати їй. Натомість на Сході і Півдні охочих до допомоги виявилось менше.
Найбільше громадяни готові допомагати працівникам міліції у випадках, коли потрібно надати першу необхідну допомогу потерпілому (87%), коли є можливість попередити про злочин, який планується (75%), або який вже відбувся (77%). Менше – коли потрібно виступити в якості свідка, понятого (59%) чи коли потрібно затримати злочинця (46%).
Разом з тим наміри про допомогу далеко не завжди знаходять реальне підтвердження в діях, про що говорять наступні результати.
16% опитаних протягом останнього року були свідками фактів правопорушень, скоєних іншими особами (6% – кілька разів, 10% – одного разу), з них лише кожен третій (!) повідомив про це міліцію.
11% опитаних протягом останнього року були свідками фактів хабарництва, зловживань з коштами та майном держави, з них лише кожен шостий (!) повідомив про це міліцію.
Серед основних причин, чому люди не завжди хочуть звертатися до правоохоронних органів, коли їм стає відомо про злочин, невіра в те, що злочинці будуть покарані (56%), страх, що міліція не захистить людину як свідка від розправи злочинців (48%) та страх зі свідка перетворитися на підозрюваного (47%).
Також люди відмовляються звертатися в правоохоронні органи через волокиту та бюрократію (39%), через хамське відношення працівників (31%). Чверть визнає, що люди не повідомляють про порушення через байдужість людей до долі інших.
Цікаво, що 11% опитаних хотіли б працювати в міліції. Серед основних причин: бажання боротися зі злочинцями (40%) та навести порядок в країні (39%), а також через можливість отримати пільги, зв’язки (26%), подобається носити форму (23%) та дисципліна (21%).
Серед основних причин небажання працювати в міліції: погане ставлення до міліції населення (32%), корупція (27%), низька моральність працівників (23%), значні ризики для життя (19%), низькі зарплати (15%).
ІНШІ ПИТАННЯ
Майже 60% опитаних вірять, що українська міліція справиться із забезпеченням громадського порядку під час проведення в Україні наступного року ЄВРО 2012, 22% – ні. 19% не визначились з відповіддю.
Найбільше вірять на Заході, в Центрі та на Півдні країни, найменше – на Сході. В те, що міліція справиться зі своїми обов’язками більше вірять старші люди, мешканці сіл.
Тільки 21% опитаних позитивно ставиться до ідеї перейменувати міліцію в поліцію, 43% – негативно. Разом з тим 36% – не визначились зі своїм ставленням.
До речі, згідно з останніми дослідженнями Левада Центр, проведеними восени 2011 року, для абсолютної більшості росіян залишаються зрозумілішими та ближчими назви «міліція» та «міліціонер» (77%), ніж «поліція» та «поліцейський» (9%). Таким чином така ініціатива мала шанси прижитися в Україні навіть більші, ніж в Росії, де таке перейменування вже відбулося.
В Україні найбільш негативно ставляться до такої ініціативи мешканці Півдня, переважно старші люди та мешканці сіл.
30% опитаних згодні з твердженням, що в Україні будується «поліцейська держава», 36% – не згодні. Разом з тим 34% – не визначились зі своїм ставленням.
Більше згодні з твердженням на Заході країни, найменше – в Центрі. Найбільше невизначених – на Сході. Твердження значно більш зрозуміле для чоловіків, людей з відносно вищим рівнем освіти.
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші
Вибіркова сукупність: 1000 респондентів
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)
Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% – не більше 2,8%, для значень близьких до 10% – не більше 1,9%, для значень близьких до 5% – не більше 1,4%.
Терміни проведення дослідження: 16-24 грудня 2011 р.
Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Луганська