При рекордному збільшенні безробітних у світі до 205 мільйонів, в Україні соціологи відмічають певні позитивні тенденції — рівень безробіття серед працездатного населення за перше півріччя 2011 року становив 8,9%, а за аналогічний період минулого року він був — 9,2%. Такі показники зайнятості в Україні є найкращими у Європі, але насамперед тому, що у нас до зайнятих відносять селян, які працюють у власних господарствах. Тож в Україні безробітних 1,81 мільйони. Провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко взяв участь у присвяченій цьому питанню прес-конференції мережевого видання «Главком».

Факт залишається фактом, що показники зайнятості в Україні є одними з найкращих в Європі. Там кількість безробітних приблизно на рівні 12–13%, а у нас в середньому — 8,2–8,7%. В кризові періоди наші роботодавці знайшли виходи, як балансувати на пікових ситуаціях, знайшовши форми неповного робочого дня або відпустки за власний рахунок. За рахунок цього, зокрема, і в 2008 році вдалося уникнути серйозних загострень в соціальній сфері.

Але якщо у нас так все добре, то чому ж все так погано? Справа в тому, що зайнятість в Україні не виконує свою головну соціальну функцію — вона не захищає людину від бідності. Сьогодні 23% сімей, де всі члени родини працюють, знаходяться за межею бідності. Якщо працює один член сім’ї, то таких родин за межею бідності вже 35–37%. З народженням дитини, ризик бідності посилюється, зокрема, і серед працюючого населення. За межею бідності знаходиться 26% сімей з однією дитиною, 39% — з двома, понад 70% — з чотирма і більше дітей. Величезне розшарування по бідності між селом і містом: місто — 15% сімей за межею бідності, село — 36%.

Першою причиною цього є політика держави на дешеву робочу силу, другою — тінізація економіки нашої держави. Показником політики держави на дешеву робочу силу є структура доходів наших громадян, в якій 42% — заробітна плата, і майже стільки ж, 39%, — це різноманітні соціальні трансфери і виплати. В цивілізованих європейських країнах заробітна плата займає 60% доходів громадян. При цьому найжадібнішим роботодавцем є держава. Якщо середня заробітна плата в державі 2 700 гривень, то в системі освіти середня заробітна плата 2 100 гривень, в системі охорони здоров’я — 1 700, в наданні соціальних послуг — також 1 700. Разом з тим в державній службі рівень оплати праці більше, ніж середня по Україні, і складає приблизно 3 100 гривень.

Ще одним показником начебто зайнятості, який одночасно є фактором бідності, є те, що уряд до цього часу не може вирішити питання заборгованості по заробітній платі. На сьогодні вона складає 1,2 мільярди гривень. При чому за вересень 2011 року цей борг зріз на 2,5%. За останні півтора року динаміку зменшення заборгованості показує недержавний сектор, а на державних підприємствах, які безпосередньо знаходяться під управлінням уряду, заборгованість зросла на 105%. Станом на 1 січня 2010 року вона складала 100 мільйонів, а на 1 жовтня 2011 — 206 мільйонів.

Сьогодні в центрах зайнятості середній розмір заробітної плати приблизно в два рази менший, ніж в середньому по регіону. Вакансії, які сьогодні має центр зайнятості, неконкурентоздатні, тому на них немає попиту серед громадян. Ідеологією уряду повинна стати перш за все відмова від дешевої робочої сили, бо Україна сьогодні напередодні чергової хвилі втрати трудового та інтелектуального потенціалу у державі. Українці сьогодні знаходяться в трійці лідерів по заявкам на «Ґрін кард» на виїзд до Сполучених Штатів Америки.

— Яким є стан безробіття на селі?

Проблема нашого сільського господарства полягає у двох аспектах. Перше — очевидна сезонна характеристика зайнятості, коли з дванадцяти місяців, які може працювати сільський мешканець, в офіційному секторі йому пропонують роботу на 6–7 місяців. Все інше — це соціальні трансферти, які вони отримують через Державний центр зайнятості у вигляді виплат по безробіттю, частка яких в майбутніх пенсійних виплатах абсолютно мала. Тому сільське населення України на сьогодні приречене як на жалюгідні заробітні плати, так і в майбутньому на жалюгідні пенсії.

— Як впливає на рівень безробіття те, що молодь не бажає іти на низькооплачувану чи непрестижну роботу?

Сьогодні молода робоча сила складає основу тіньової економіки, яка у нас є в країні. Це в першу чергу пов’язано з тим, що молода людина думає, що до пенсії ще далеко, можна офіційно не нараховувати собі стажу роботи, пенсійного та іншого страхового стажу. Тому роботодавцю з молодою людиною набагато легше домовитися про неформальну зайнятість і отримання відповідних дивідендів в конвертах.

— Чи збільшиться кількість безробітних у зв’язку з підвищенням пенсійного віку?

Безумовно, ризики є. Питання в тому, чи будуть створені нові робочі місця для людей, які старше, умовно кажучи, 50 років, чи тільки заходять на ринок праці. Основна претензія у жінок до пенсійної реформи була про те, що вони не проти працювати, але щоб їм для цього дали зайнятість з нормальними умовами. На мою думку, вплив пенсійної реформи на зайнятість населення скоріше негативний, ніж позитивний.

— За даними Державного центру зайнятості, рівень безробіття в країні становить 2%, за даними Держкомстату — 8,9%. Чому такий великий розрив в даних?

До Державного центру зайнятості, як правило, люди звертаються не для того, щоб знайти роботу, а переважно для отримання допомоги по безробіттю. Але дуже багато людей, навіть тих, які офіційно і легально звільнені, права на таку допомогу не мають. Тому насправді ніякої розбіжності в даних немає, просто це дві різні категорії. Одна — зареєстровані в Центрі зайнятості, інша — дані державної статистики, які є більш об’єктивними.

Напишіть відгук