Коли у Тернополі “заспівають дороги”?

Поділитися

Інтернет-газета “Про все” вже повідомляла, що на дороги Тернополя влада виділила 20 мільйонів гривень.

Уявіть собі: ви їдете дорогою до гори Фудзі, що в Японії, машиною чи автобусом і тут, ні з того ні з сього, в повітрі починає лунати невигадлива японська мелодія, хоча радіо вимкнене. Це так-звана японська співаюча дорога. Її поверхня сконструйована таким чином, щоб передавати звукові коливання їдучим по ній автомобілям.

У 2004 році інженер Шізуо Шінода (Shizuo Shinoda) випадково пошкодив дорожній асфальт екскаватором, а згодом, проїхавшись по ньому, звернув увагу на звук, що виникає під колесами. Того ж року він, у якості експерименту, зконструював першу японську співаючу дорогу. Через рік ця технологія вже була запатентована, а ще через два роки музичні дороги почали будувати по всій Японії.

Основа технології полягає в тому, що в асфальтному покритті дороги утворюють пази глибиною в 3-6 міліметрів та 6-24 міліметрів у ширину. Довжина пазів дорівнює ширині дороги. Проведені дослідження показали, що чим частіше знаходяться пази, тим вище буде тон утвореного між колесом та дорогою звуку. І навпаки — заглиблення, що вирізані далеко одне від одного утворюють нижчу ноту. Цікаво, що звукові коливання через колеса передаються самому автомобілю і через це пасажирам виразно чути мелодію.

Починаючи з 2007-го і по теперішній час на території Японії було збудовано ще 12 таких доріг, довжиною від 210 до 600 метрів. Переважно в них зашифровані народні та популярні мелодії, що стосуються тої місцевості де знаходиться дорога. Наприклад: їдучи по дорозі до гори Фуджі ви почуєте мелодію народної пісні про цю гору, а проїзджаючи по трасі повз озеро Біва — зможете послухати пісню про нього.

Цікаво, що крім розважальної функції співаючі дороги також запобігають аваріям. Вони були розроблені таким чином, щоб мелодія звучала правильно тільки при певній швидкості автомобіля, що заохочує водія знизити швидкість автомобіля на небезпечній ділянці дороги.

Що недоговорюють про Стіва Джобса

Дев’ять міфів про сучасне мистецтво