В дні після смерті Стіва Джобса його друзі та колеги традиційним чином діляться своїми найкращими спогадами про співзасновника Apple. Безліч експертів та журналістів зображують його «генієм» та «найвидатнішим керівником покоління». Але репутація видатної людини здатна витримати і критику. І, відверто кажучи, Джобс деколи жахливо поводився з людьми, а його вплив на світ був не суцільно позитивним.
В інтернеті не одноразово писали скільки хорошого зробив Джобс. Його досягнення охоплюють багато галузей і їх не охопиш в одному реченні. На його досягнення можна подивитись наступним чином: кожен підприємець мріє змінити індустрію в якій працює. Джобс безповоротно змінив пів дюжини їх, починаючи від персональних комп’ютерів та телефонів, анімації та музики і закінчуючи видавничою галуззю та відеоіграми. Він був ерудитом, вмілим мотиватором, строгим суддею, далекоглядним законодвцем моди, видатним шоуменом та талановитим стратегом.
Але яким точно він не був, так це ідеальним. І деякі його вчинки в Apple були досить сумнівними. Грубий, зневажливий, ворожий, озлоблений: працівники Apple — ті, котрих не зковує договір про нерозголошення, — розповідають зовсім іншу історію про Джобса, в якій залякування, маніпуляції та шантаж супроводжували його та Apple. Джобс зробив внесок також і в проблеми світового масштабу. Успіх Apple був буквально побудований на спинах китайських робітників, часто дітей, яким доводилось працювати понад нормою та терпіти жорстокі покарання за помилки. І з усіма цими розмовами про цінність індивідуального самовираження, Джобс ввів параноїдальні правила для контролю того, що може і не може може бути сказано на його пристроях і в його компанії.
Підбиття підсумків по негативних якостях Джобса є також важливим по тій причині, що його правоприємник, Тім Кук (Tim Cook), має нагоду задати новий курс для компанії та створити власний стиль керування нею. А завдяки успіхам Apple число послідовників Джобса в Кремнієвій долині продовжує рости. Його боготворили і наслідували ще за його життя, а після своєї смерті Джобс стане ще більшою іконою.
Отже, зазначивши його досягнення ми можемо вільно говорити про темну сторону Джобса та заснованої ним компанії. А ось і перелік його провинностей:
Цензура та авторитаризм
Інтернет дозволив людям всього світу самовиражатись простіше та вільніше чим будь-коли. За допомогою «App Store» Apple відібрала у людей цей прогрес. Оскільки iPhone та iPad складають основну частку мобільних комп’ютеризованих пристроїв в Америці, вони також є ключовою платформою для мас медіа та програмного забезпечення. Але щоб мати можливість публікуватись на цих пристроях, вам потрібен дозвіл Apple. І компанія агресивно користується цією владою.
В ім’я захисту дітей від лиха еротики — так звана «свобода від порнографії» — та дорослих один від одного, Джобс заборонив розміщення на своїх пристроях гей-мистецтво, туристичні путівники для геїв, політичні мультфільми, зображення сексуального змісту, брошури кандидатів у конгрксмени, політичну карикатуру, розвороти журналу Vogue, розробки конкурентів та інші морально підозрілі матеріали.
Пристрої Apple з’єднали нас зі світом інформації, але вони відняли у нас повну свободу самовираження. Насправді ж люди, яким нібито служить Apple — «невдахи, бунтарі, розбишаки» — попали під заборону самого Джобса. Той факт, що найпопулярніша компанія Америки пішла настільки неамериканським шляхом і ввела централізований контроль, типовий для компаній, які сама раніше висміювала, є дуже тривожним.
Але якщо вже на те пішло, то Джобс ніколи не мирився з ідеєю повноправних працівників та по-справжньому вільної преси. Всередині Apple панує культура залякування та контролю за комунікаціями; «Команда всесвітньої лояльності» Apple спеціалізується на відловлюванні людей, що «зливають» внутрішню інформацію, конфіскації їх мобільних телефонів та обшуку їх комп’ютерів.
Стосовно преси Apple також використовує жорстку тактику. Першою відповіддю компанії на невигідні для неї статті зазвичай є маніпуляції та цькування, для прикладу, погрози у відмові в доступі до прес-конференцій та керівників компанії. Згодом вони ж влаштовувати витіки інформації самостійно.
Але на цьому Apple не зупиняється. На її стороні безстрашна команда юристів, котрі не гребують нападати на дрібну здобич. У 2005-му, для прикладу, компанія подала в суд на 19-річного блогера Ніка Сіарелі (Nick Ciarelli) за те, що він написав про існування Mac Mini до його офіційного випуску. Компанія не відкликала звинувачення доки Нік не погодився назавжди закрити свій блог під назвою «ThinkSecret». Минулого ж року, після того як блог Gizmodo виклав відео з прототипом iPhone 4, Apple поскаржилась правоохоронним органам, які відразу ж обшукали дім редактора.
І лише місяць тому, в підтвердження фашиських нахилів Apple, двоє агентів охоронної служби компанії обшукали дім мешканця Сан-Франциско і пригрозили йому та його родині проблемами з іміграційною службою у зв’язку зі зникненням прототипа iPhone. Чоловік сказав, що представників служби охорони супроводжували полісмени в цивільному, котрі не представились приватними особами, створюючи враження, що вони працівники правоохоронних органів.
Цехи, дитяча праця та права людини
Китайські заводи Apple часто працевлаштовували підлітків та неповнолітніх, виснажували людей понаднормовою працею та старались це все приховати. Йдеться про звіт Apple 2010-го відносно його китайських фабрик. У 2011 Apple підтвердив, що проблема дитячої праці ускладнилась.
У 2010 репортеру Daily Mail вдалось побувати всередині закладу в Китаї, що виготовляє продукцію Apple. Газета пролила трошки світла на життя робітників:
На піку своєї продуктивності комплекс працює 24 години на добу, сім днів на тиждень, щоб задовільнити глобальний попит на телефони та комп’ютери Apple. Типовий день починається із вмикання китайського гімну по гучномовцях, що містить слова: «Здіймайтесь, здіймайтесь, мільйони сердець з єдиною душею».
Як частина цього Орвелівського контролю, загальна система оповіщення постійно поширює пропаганду на зразок, скільки продуктів було виготовлено, сповіщає про те, що для робочих збудували новий баскетбольний майданчик, а також пояснює, чому працівники не повинні ні на скунду забувати про свою ефективність.
Оточені різноманітними гаслами компанії та закликами на зразок «досягай мети поки сонце встає» та «завдяки еліті Foxconn ставатиме все сильнішим і сильнішим» — працівники відпрацьовують 15-годинні зміни.
Вниз вузькими, схожими на тюремні, коридорам розташовані спальні, де робітники сплять на густо заставлених триповерхових ліжках із простими бамбуковими підкладками замість матраців.
Попри літню температуру понад 35 градусів та 90% вологість кондиціонування повітря відсутнє. Робітники кажуть, що в деяких гуртожитках проживає понад 40 осіб, при тому, що самі гуртожитки кишать мурахами і тарганами, а шум та сморід заважають спати.
Про компанію можна судити по тому, як вона ставиться до своїх найнижчих працівників. Це задає приклад решті компанії, а у випадку Apple — цілому світу.
В особистому житті та вдома
До того, як його вперше виштовхнули з Apple, Джобс вже носив репутацію тирана всередині компанії. Він регулярно принижував людей, лаявся та тиснув на них доки не доводив до зриву. В погоні за величчю він знехтував ввічливістю та співчуттям. Його словесні образи не припинялись ніколи. Лише минулого місяця Fortune розповів про півгодинне публічне приниження виписане Джобсом одній із команд Apple:
«Чи може мені хтось сказати, що повинен робити MobileMe?» Отримавши задовільну відповідь, він продовжив, — «То якого ж хуя він це не робить?»
«Ви заплямили репутацію Apple,» — сказав він. «Ви повинні ненавидіти одне одного за те, що підвели одне одного.»
Джобс завершив тим, що змінив керівника групи прямо на місці.
У своїй книзі про роботу Джобса в NeXT та повернення в Apple під назвою «Друге пришестя Стіва Джобса», Алан Дойчман (Alan Deutschman) описав грубе ставлення Джобса до підлеглих наступним чином:
Він може хвалити і надихати їх, часто дуже креативним чином, але він також може опускатись до злоби, підбурення, зневаги та принижувати їх… Коли він ставав Поганим Стівом він переставав звертати увагу на важкі емоційні та душевні травми, які він наносив… несподівано і зненацька він міг подивитись на щось, над чим вони працювали, і сказати, що це «хуйня», чи «лайно».
Джобс мав також і свою частку особистих недоліків. Він роками не жертвував у благочинність, не дивлячись, що розбагатів після першого публічного продажу акцій Apple у 1980, а сума його накопичень становила понад 7 мільярдів доларів на момент його смерті. Після закриття філантропічних програм Apple у 1997 він більше не відкривав їх, попри лавиноподібний зріст прибутків компанії.
Можливо, Джобс анонімно жертвував в благочинність або пожертвує посмертно, але він точно не приймав і не заохочував благочинність так, як це робив, скажімо Біл Гейтс (Bill Gates), який вклав 60 мільярдів доларів у благочинність та об’єднався із Вореном Бафетом (Warren Buffet) в закликах до мільярдерів жертвувати ще більше.
«У нього явно не було часу,» — розповів директор короткотривалої благочинної організації Джобса газеті New York Times. Звучить достовірно. Джобс не вів збалансоване життя. Він був професійно безжалісним. Він працював довше зміни та залишався керівником Apple попри хворобу майже до самої смерті. Результатом були дивовижні продукти, оцінені всім світом. Але це не значить, що роботоголічний режим Джобса варто наслідувати.
Були часи, коли Джобс активно супротивлявся ідеї стати сім’янином. Згідно з Fortune він провів два роки, заперечуючи те, що його позашлюбна дочка Ліса (Lisa) була дійсно його дочкого, заявляючи при цьому у судових документах, «що він не міг бути батьком Ліси, оскільки є стерильним та безплідним і, відповідно, не мав фізичної можливості дати потомство». Джобс згодом підтвердив батьківство, зустрівся і одружився зі своєю жінкою, тепер вдовою, Лорен Пауел (Laurene Powell), яка згодом народила ще трьох дітей. Ліса поступила в Гарвард і стала письменницею.
Стів Джобс створив багато прекрасних об’єктів. Він зробив цифрові пристрої елегантнішими та простішими у використанні. Він заробив багато грошей для Apple Inc. після того як люди списали її з рахунків. Він без сумнівів послужить прикладом для поколінь підприємців та бізнес-лідерів. Добре це чи погано залежить від того, наскільки чесно буде оціненим його життя.