На фото – під час зустрічей Віталія Ломаковича з виборцями. Іноді вони проходять і в «екстремальних» умовах
Кількість зустрічей з виборцями, що їх провів кандидат у народні депутати від партії «УДАР» по 164-му виборчому округу Віталій Ломакович вже давно перевалила за сотню. Щодня – по 4-5 зустрічей, щотижня – виїзди у, як мінімум, п’ять сіл кожного з п’яти районів округу. Важко назвати галузь, з представниками якої Віталій Ломакович ще не зустрічався. І скрізь запитання, запитання, запитання… Часом відповідати на них непросто, часом розмова вимагає великої нервової напруги, але турбує не це. Віталій Ломакович радіє, коли його виступ перетікає у щирий та відвертий, хай навіть іноді надто емоційний, діалог з людьми. І засмучується, коли не вдається розтопити чиюсь байдужість і зневіру.
– Я розумію,– каже він, – що за роки незалежності люди страшенно розчарувалися в політиках. Особливо після Помаранчевої революції, адже тоді народ дав її лідерам величезний аванс довіри, а її, ту довіру, розтоптали у війні амбіцій та корисних інтересів. Нещодавно, наприклад, мав зустрічі з громадою в селі Новосілка Підволочиського району. То на початку розмови одна жінка так прямо мені і сказала : «Вибачте і не ображайтесь, але я не вірю більше нікому. Бо всі перед виборами тільки обіцяли, а потім навіть ні разу не цікавились, як ми тут з бідою виживаємо». Після цього я розповів людям про партію «УДАР Віталія Кличка». Про те, що це суттєво інша політична сила, яка кардинально відрізняється від інших, зокрема, тим, що її представники йдуть у Верховну Раду не за пільгами чи щоб вирішувати власні бізнес-інтереси. А щоб, нарешті, змінити життя країни на краще. Розмова з селянами тривала досить довго. Але відразу після неї та сама жінка підійшла до мене і сказала, що голосуватиме за «УДАР»…
Знаєте, я ось їжджу зараз селами і райцентрами, жахливими дорогами чи й бездоріжжям. Бачу скрізь давно неремонтовані будівлі шкіл та клубів, руїни колишніх ферм, зневіру й розпач в очах людей. А потім чую лицемірні телеагітки Партії регіонів про «покращення» на селі і ще раз переконуюся, що цинізм та брехня стали нормою політики діючої влади. І миритися з цим далі не можна. А найбільше хочеться повернути людям надію і віру у краще майбутнє, в те, що відчутні позитивні зміни можуть настати дуже скоро. Варто лише з великою відповідальністю поставитись до виборів, які відбудуться через місяць, і голосувати на них розумом і серцем, а не шлунком. На одній з останніх зустрічей мене запитали, як збираюся рятувати депресивні райони округу, якими будуть мої перші кроки в цьому напрямку?
Так, на жаль, наш край вважається зараз депресивним. Але щоб змінити ситуацію, зовсім не обов’язково будувати тут підприємства-гіганти. У нас вистачає іншого – родючих земель, а світ потребує все більше продовольства. Причому все більше – натуральних, а не хімічних, продуктів, вирощених на органічних добривах і у відносно чистому від промислових викидів умовах. Плюс наша область дуже мальовнича, з великою кількістю унікальних пам’яток історії, культури, природи, тож сам Бог велів розвивати тут туризм і агротуризм. А це – тисячі робочих місць з нормальними зарплатами по всій області. Також я недарма записав до своєї передвиборної програми пункт про створення підприємств з виробництва засобів малої механізації для сільського господарства. Така техніка – недорога, але якісна, дуже потрібна сьогодні і господарям, які самі обробляють свою землю, і фермерам, і сільськогосподарським кооперативам. Тобто такі промислові підприємства випускатимуть продукцію, на яку буде великий попит, і водночас забезпечать роботою багатьох жителів області. Тому, ставши народним депутатом, неодмінно лобіюватиму у Верховній Раді створення таких на Тернопільщині. Працюватиму над залученням інвестицій в область, щоб простимулювати розвиток промисловості. Докладу зусиль для створення міжрегіонального оптового сільськогосподарського ринку в райцентрі Підволочиськ. Взагалі планів багато і всі вони реальні. Але спочатку «УДАР» повинен виграти свій політичний бій.