13 вересня цього року в журналі “Країна” 58-річний мистецтвознавець і реставратор Лев Скоп сказав свою думку, щодо подій 7 вересня на Бучаччині, коли міністр культури Михайло Кулиняк зустрівся з громадою церкви святого Онуфрія в селі Рукомиш Тернопільської області. Чиновник переконував парафіян позичити міністерству скульптуру святого Онуфрія роботи майстра 18 століття Івана Пінзеля. Її разом з іншими шедеврами Пінзеля мали відвести на виставку до Франції, у Лувр. Кулиняк обіцяв громаді повернути шедевр згодом. Але селяни сховали скульптуру й відмовились передати під опіку міністерства культури.
Так от, Лев скоп каже, що в іншому місці, в інший час питання не вирувало – люди б усе дали. І так само скульптуру їм потім повернули б. Але в Україні стільки було такого бруду, коли речі пропадали – звісно, люди бояться. Є ненависть до влади і всього, що з нею пов’язано. Люди владі не вірять, тому настрашились і сховали скульптуру.
Розумію урядовців. Їм хочеться представити на виставці побільше робіт, і найкращих. Але не треба нічого вимагати з Бучача і нагнітати ситуацію. Я реставрував Пінзеля і знаю, що його скульптур в Україні багато. Є велика колекція його робіт при Олеському замку, й у львівському музеї Пінзеля, і в Тернополі. Якщо не привезуть якихось 5 скульптур, але привезуть при цьому 40 інших – виставка від цього не програє. Я підтримую тих селян, бо вони схопили руками за своє. У той час, як загалом по Україні ставлення до культурних речей плачевне. По церквах усе трагічно. При незалежній Україні їх понищили так, як не нищили 400 років. У Дрогобичі, де я живу, священники 1992 року спалили 150 стародавніх ікон. бо “вони були брудні”. Тепер вони – ректори семінарій. Це все невігластво від незнання. Священників стали штампувати, як горох на фермі. При митрополиті Шептицькому інтелектуальний рівень духівництва був у мільйон разів вищий. Вони знали по 5 мов. Від початку української незалежності орбіти культури і влади не перетинаються. Влада не допомагала культурі, але й не пхалася туди. Кучма зробив помилку, коли видав указ, що все майно в церквах – власність її громади. Як наслідок, стародруки й ікони крадуть наліво й направо. приватним колекціонерам. До цього докладаються й самі священники. І не маєш права звинуватити. Хоча за СРСР усе було в такому суворому реєстрі, що КДБ боявся рухати будь-який іконостас.