Цікаво, як почуватимуться лідери Об’єднаної опозиції в новому парламенті поруч із політиками, яких вони не взяли у свої списки, але які таки стали народними депутатами? Чи легко буде домовлятися? Чіткої відповіді на запитання, чому все-таки ідейні люди не були включені у списки, а деяких навіть не підтримали в окрузі, керівництво «Батьківщини» так і не дало. Доній — якраз один із тих, кому вдалося самовисуванцем достатньо впевнено прорватися в наступну Раду. За його словами, йому довелося боротися як із владою, так і з опозицією. Про баталії та інтриги на 88-му окрузі (Івано-Франківщина), проблеми опозиції, формування парламентської більшості, якість наступної Верховної Ради говоримо з новообраним депутатом Олесем ДОНІЄМ.
«Я В ПОЛІТИЦІ 25 РОКІВ, АЛЕ ТАКОГО БРУДУ ТА БРЕХНІ ЩЕ НЕ БАЧИВ»
— Пане Олесю, під час виборчої кампанії ви неодноразово заявляли про застосування брудних технологій на вашому окрузі. Але в результаті ви таки перемогли, причому із суттєвим відривом. За рахунок чого?
— Є такий журналіст Вахтанг Кіпіані. Коли він приїхав на мій округ, то сказав, що за всю історію самвидавчих газет (у нього найбільша колекція самвидаву) він не бачив стільки бруду. Чи не кожний день видавалася якась газета або листівка проти мене. Наприклад, розповсюджувалися нібито листи від Ющенка, що я сидів у Львівський області за розкрадання майна, від Шухевича, що я зрадник, від Парубія, що в мене дача в Пущі-Водиці… Я в політиці 25 років, але такого бруду та брехні ще не бачив. Я із здивуванням побачив, що в Івано-Франківську, Львові, Києві білборди, лайтбокси не зривають і не замазують, а у нас в окрузі це робилося. Без усяких докорів сумління зривалися зображення з Шухевичем, Симчичем, Лук’яненком, які мене підтримували. За кожну зірвану мою листівку конкуренти давали по 50 коп.
В останні дні свої побрехеньки вони видавали не тільки в анонімних газетах, а і в такій газеті, як «Покуття». На жаль, ці газети роздавали в тому числі люди з патріотичного середовища. Ми, наприклад, спіймали депутата райради від «Батьківщини», який це робив. Одним словом, зібрався такий конгломерат із різних партій, який за гроші був готовий продаватися й підігрувати представникові влади.
Але приємно, що люди розібралися. У мене невеличка команда — ті, хто був у Мистецькому об’єднання «Остання барикада». Вони не знають, що таке вибори, але вони знають, що таке робота. Ми працювали з радіо, телебаченням, видавали щотижневі газети. Наші опоненти не витримували темпу, який ми задали. Вони просто не вміють так працювати.
— Результат виборів показав, що вашим основним конкурентом був представник «Батьківщини», адже саме він посів друге місце.
— Ні, моїм основним опонентом до останнього дня був представник влади — пан Гдичинський. В останній тиждень, коли він побачив, що не може мене перемогти, ним була обрана інша стратегія — відібрати у мене голоси за рахунок технічних кандидатів. Доходило до того, що на зустрічах він почав відкрито агітувати за представника «Батьківщини» Левицького. Але це також не допомогло — вони переграли самих себе, і були в шоковому стані, коли побачили, що технічний кандидат Левицький зайняв друге місце, а Гдичинський — третє.
— Який зв’язок між провладним, за вашими словами, Гдичинським і кандидатом від «Батьківщини» Левицьким?
— Як писала вже «Українська правда», на Гдичинського працювали гроші Коломойського. Тобто цей кандидат фактично був від влади і Коломойського, але через певні особисті зв’язки Гдичинського з Яценюком йому підігрувала й опозиція. Вона виставила технічного кандидата Левицького. Також, наприклад, голова івано-франківської «Батьківщини» півтора місяця їздив на наш округ і агітував проти мене.
— Чи відбувалися фальсифікації під час підрахунку голосів?
— Ми вважаємо, що 4% у нас вкрали. Тому що навіть екзит-пол, який проводила провладна соціологічна компанія Research&Branding Group, дала мені на 4% більше. Але розрив між нами був настільки великим, що в кінці підрахунку голосів у наших опонентів просто опустилися руки.
«ІДЕЙНИХ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ДЕДАЛІ МЕНШЕ»
— Чому ви не балотувалися по Києву, де раніше вже висувалися?
|
— У Києві набагато дорожчі вибори. Лише один білборд коштує в десять разів дорожче. Наших коштів просто б не вистачило. А в мене, як відомо, кампанія складалася в першу чергу за рахунок внесків незаможних людей. Після того, як я написав під час спілкування в Інтернеті, що в мене немає можливості самостійно балотуватися, журналіст «5 каналу» Павло Кужеєв ініціював збір коштів у мережі. В нашому бюлетені ми постійно друкували рахунок, куди можна було переказувати кошти. Хоч як це дивно, більше грошей приходило не від округу на Франківщині, а з Києва, Полтави, навіть із Севастополя присилали. Тобто ми перетворили вибори в окрузі на всеукраїнські.
— Скільки вам коштувала ця кампанія?
— Ми поки не робили підрахунків. Але тут треба враховувати, що багато хто підставив плече, а це безкоштовна діяльність, яку не можна вирахувати в грошах. Наприклад, подзвонив Левко Лук’яненко і сказав: «Хочу, щоб ти переміг». Він навіть приїжджав у Івано-Франківськ спеціально для запису програми. Аналогічно дзвонили Дмитро Павличко, який неодноразово проїжджав в округ і агітував за мене, Іван Малкович, який взагалі політики цурається, також спеціально приїздив, щоб записати програму, Вахтанг Кіпіані, який приїжджав із презентацією. Допомагали й інші діячі — Роман Іваничук, Ярослав Кендзьор, Володимир В’язівський… Приїздили й артисти — Марія Бурмака, Олександр Положинський, група ТНМК… У хлопців із ТНМК були комерційні пропозиції (пропонували великі гроші) на виборах, але вони від усіх відмовилися.
— Чому саме округ в Івано-Франківський області?
— Я дивився різні варіанти: об’їздив Львівщину, Тернопільщину, були пропозиції з Житомирщини, Кіровоградщини, Вінниччини, Київщини. Згодом надійшла пропозиція від руху «Просвіта» щодо округу на Франківщині. Я приїхав, подивився — округ проданий, тобто він підібраний спеціально під кандидата від влади, який два роки «засівав» його грішми, йому заздалегідь була підставлена програшна людина. Потім коли мені сказали, що тут збирається балотуватися Юрій Шухевич, я одразу відмовився, тому що був готовий змагатися проти грошей, влади, олігархів, псевдоопозиціонерів, але не проти політв’язня. Згодом я мав розмову з паном Шухевичем, в якій повідомив, що знімаюся на його користь і буду його підтримувати. Але вже через годину мені перетелефонував сам Шухевич і сказав, що він готовий знятися на мою користь і буде мене підтримувати. Після цього інші округи я вже не розглядав. Це для мене був своєрідний знак — передача естафети.
— Вас не включили до списків, не підтримали на окрузі: для них це було принципово?
— Ідейних все менше і менше залишається, їх намагаються вибити.
«ХТО ВІЗЬМЕ НА СЕБЕ ПЕРСОНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СПИСКИ ОБ’ЄДНАНОЇ ОПОЗИЦІЇ?»
— Які у вас сьогодні відносини із «Батьківщиною»?
— Насправді, під час цієї виборчої кампанії мені допомагало багато людей з «Батьківщини». За тиждень до виборів В’ячеслав Кириленко, Юрій Луценко висловилися на мою підтримку. Народна самооборона, яка увійшла в Об’єднану опозиції, зробила заяву на мою підтримку. Кілька депутатів, які входять до списку Об’єднаної опозиції (Юрій Гримчак, Андрій Павловський, Остап Семерак, Михайло Волинець, Олександр Бригінець) поставили свої підписи під зверненням політв’язнів, літераторів і музикантів до «Батьківщини» та «УДАРу» щодо необхідності зняття своїх кандидатів на мою користь. Я знаю, що на цих людей чинився тиск, але вони чітко підтверджували свою позицію. Тобто, з борцями «Батьківщини» у мене нормальні відносини, а хто там за спиною Юлії Тимошенко намагався робити «шахер-махер», це і так помітно. В списку «Батьківщини» знаходилася Катерина Лук’янова — «тушка», яка кидала яйця в Литвина під час ухвалення Харківських угод, а через кілька днів поставила свій підпис під коаліційною угодою регіоналів, комуністів та литвинівців. За півгодини до з’їзду Об’єднаної опозиції Юрій Гримчак влаштував демарш. Він сказав, що якщо Лук’янова буде в списку, то він грюкне дверима. В результаті її зняли… Я постійно ставлю запитання: хто візьме на себе персональну відповідальність за те, що Лук’янову залучали до списку — Яценюк, Турчинов, Мартиненко? А вони всі мовчать. Ну не могла ж вона там опинитися випадково?
— «УДАР» прислухався до закликів інтелігенції — зняв свого кандидата на вашу користь в окрузі. Яким чином ви будете співпрацювати із цією політичною силою у новообраному парламенті? Увійдете у фракцію?
— Я вдячний Віталію Кличку. Він ще до виборів взяв участь в кількох наших акціях на захист української мови, зокрема, в телевізійних роликах — «Я хочу знати українську мову!», які робила «Остання барикада». Він, до речі, єдиний з політиків, який передзвонив і спитав, чи можна взяти участь в «мовному» мітингу. Те, що я готовий до співпраці — не приховував, навпаки, чітко заявляв про це ще під час виборчої кампанії.
Щодо входження у фракцію «УДАР». Я хочу пересвідчитися в принциповості й ідейності позиції, і це мусять довести люди, які стали депутатами — чи будуть вони дотримуватися зобов’язань щодо голосування своєю карткою, голосування за українські інтереси. На цей момент, попри персональні протиріччя, я виступаю за надструктуру, яка б об’єднала і «Батьківщину», і «УДАР», і «Свободу» та ідейних мажоритарників. Мусить бути надструктура, яка сприятиме узгодженню дій.
— Після такої виборчої кампанії, коли опозиціонери з різних партій вилили стільки бруду один на одного, це можливо?
— Можливо і необхідно, тому що люди мають переступати через власні амбіції. Які власні амбіції, коли є національні інтереси? Ми маємо скинути цей режим і привести до влади більш демократичну, проукраїнську силу. Але в цьому об’єднанні має відбутися самоочищення…
— Як ви загалом оцінюєте результат опозиції на виборах?
— Ми бачимо, що суспільство налаштовано опозиційно. Пропорційна частина це засвідчила — переважна частина українського суспільства, не дивлячись на численні фальсифікації, виступає за патріотичні партії. Але в мажоритарній частині, було зроблено дуже багато для того, щоб підіграти інтересам влади, для грошових мішків, коли заздалегідь виставлялися слабкі кандидати. Хто може пояснити, чому по Київській області, де більшість завжди голосувала за націонал-демократів, по мажоритарці перемогло багато регіоналів або їм співчуваючі? Очевидно, що «УДАР» мав піти на більші поступки, а «Батьківщина» не виставляти слабких кандидатів.
— Це свідчить про те, що в новому парламенті ми можемо знову побачити «тушки»?
— Демократії треба вчитися. Хтось мусить брати на себе персональну відповідальність за те, що відбувалися такі речі, адже є ганебні приклади крадіжки голосів по округах, але ж є і ганебні програші? Чому ніхто не хоче аналізувати ситуацію? Чому кандидат від «помаранчевої» області програє якійсь відомій «тушці»?
— На вашу думку, сьогодні Тимошенко контролює Об’єднану опозицію?
— Тимошенко не має впливу на «Батьківщину», тому що вона мені особисто пропонувала місце в прохідній частині списку. Після того, як її посадили, про це ніхто не згадує і не знає. Значить її контроль над партією абсолютно мінімальний.
— Як зазначають експерти, своїм результатом нинішня «Батьківщина» багато в чому має завдячувати саме їй.
— Безперечно. Ми самі бачили, що днів за десять в «Батьківщині» зрозуміли: Яценюк не витягує список — рейтинги мінімальні, тому телевізійну рекламу посилила якраз Юлія Тимошенко. Це сприяло збільшенню відсотків.
— Наразі головна боротьба щодо формування парламентської більшості точиться навколо 43-х самовисуванців. Як ви гадаєте, яка частина з них точно не піде в «регіональну» більшість?
— Партія регіонів сформує більшість. Тут немає сумнівів. Згадайте 2002 рік, коли за пропорційними списками перемогла «Наша Україна», але потім з неї перебігли «тушки», і було сформовано прокучмівську більшість в парламенті. Просто тепер владі доведеться вгамовувати ще й інтереси окремих груп — це також факт. Тобто буде більше груп впливу.
— До речі, як оцінюєте результат «Свободи»?
— Безперечно, що це одна з великих несподіванок. Але очевидно, що значна частина національно орієнтованих голосів «Нашої України» перейшла до «Свободи».
— На вашу думку, наскільки новий парламент якісно відрізнятиметься від попереднього?
— Я не бачу зараз можливості, щоб парламент покращився. Я вважаю, що потрібно більше уваги приділяти позапарламентській політиці, тобто потрібно комусь вчитися, а комусь згадувати як виходити на вулиці. В цій Верховній Раді можна лише давати орієнтири для суспільства. Три парламентські партії замало, щоб повалити цей режим, потрібно об’єднувати громадські рухи, інтелектуалів, суспільство. А це можна робити лише за межами парламенту.