Носив в Тернопільську обласну прокуратуру заяву про злочин посадової особи. Зайшов в парадний вхід, але охоронець-міліціонер повідомив, що заяв не приймають
Чоловік в формі порадив обійти будівлю й вкинути заяву в скриньку для звернень громадян. Але заява і звернення різні речі. Пробував пояснити це правоохоронцю, пояснив, що мені потрібно її зареєструвати, як передбачено в законі. Марно. Наполягав, що в них такого нема і наполіг на скринці.
Пішов я до означеної скриньки, підхід до якої збоку. На годиннику 12.47, але двері виявились зачинені. Якийсь мужичок стояв з іншого боку і закутувався в пальто. Постукав – ноль уваги. Пішов знов до охоронця, пояснив, що зачинено.
– Ну то певно на обід пішли, – відказав той.
Я заперечив, пояснив, що година ще не та і топтатись до 14, чекаючи поки дяді прокурори погамають.
– Ну то шо шо ше десять хвилин до обіду, значить скоріше пішли….
Пояснив, що чекати не буду, і така робота – не діло. Дійшло. Пустив через центральний вхід до скриньки.
Як на мене, прокуратура, яка має стояти на сторожі законів – не повинна так паскудно працювати.