Про події ранку 30 листопада вже написано чимало, озвучено різні думки, версії розвиткуподій, але я хотів би звернути увагу на кілька моментів. Перший момент «Євромайдану» – заклики до лідерів опозиційних партій, щоби не втручалися у майдан, його так звана «аполітичність».

Пам’ятає в історії мирну ходу в 1905 р., попа Гапона, цар нас почує і зрозуміє, і «Криваву неділю». Почув? Зрозумів? Тому хочу нагадати, що без політичного проводу, майже усі протестні акції, зрештою чи акції в підтримку закінчувалися поразкою, або сходили нанівець. Я не буду вдаватися у десятки фактів, лише хотів би, щоби ви пригадали, чим закінчився шлях Української Галицької Армії, котра залишилася без політичного проводу. Причому це не були студенти, а в більшості досвідчені вояки, котрі пройшли жорна Першої світової війни, Листопадовий чин.

Наступне. Силовий розгін Єромайдану, побиття дітей, студентів.

Влада переступила риску між добром і злом, коли пролита кров, правди вже немає. Україна і так все життя плаче за вбитими під час воєн, міжнаціональних протистоянь, замученими голодоморами мільйонами дітей. Мільйони українських, сотні польських, десятки тисяч єврейських дітей з того світу дивляться на нас невинними оченятами.

Пригадуєте Звернення В. Януковича «…Як батько не може залишити сім’ю без хліба… Тому я інколи ризикую бути незрозумілим… Я ніколи не зроблю жодного кроку на шкоду Україні і народові…».

«Добрий «батько», еге ж… Майже як сусід «Бацька».

Підписавши угоду про асоціацію, українці могли ще раз пробачити Президенту, а В. Янукович увійшов би в історію як головний євроінтегратор. Але де ж там, знову вгору взяли інстинкти самозбереження. Тому не ті, хто віддавав накази, не ті, що їх виконували нестимуть історичну відповідальність, а нестиме її президент. Зрештою влада уже програла, бо першою застосувала силу проти мирних людей, молоді. Нині також багато чого залежитеме від жителів Донбасу і Криму, основне – зберегти територіальну цілісність України.

Колись Федір Достоєвський сказав, що «жодна революція не варта єдиної сльози дитини». Президент це так і не зрозумів, він не читає класиків, сподіваюсь, – це добре пам’ятають лідери опозиції…

 

Віктор Уніят.

Напишіть відгук