Сьогодні зайшла до Київського господарчого суду (по вул. Хмельницького), де не була вже давно і куди раніше любила водити екскурсії для демонстрації нашої судової системи. У дворі – справжній салон найпрестижніших авто. Особливо любила показувати цю красу західним колегам, які люблять нас повчати, що головне – це забезпечити незалежність суддів.
Сьогодні зайшла – і здивувалася. Нічого не змінилося. Здавалося б, зараз, після всіх подій, після усіх речей про корупцію, про люстрацію судді б мати якось бути обережнішими, але ж ні – усі конячки на своїх місцях. Але ж таке авто – це як Каїнове тавро: “Продажний”.
Й досі пам’ятаю свої відчуття абсурдності, коли з нами тут судилася Королевська, якій не сподобалися наші рейтинги. Вже й вибори пройшли, й отримала вона 1.6% замість “обіцяних” 2.1%, а суд все ще йшов, поки Королевська сама заяву не забрала (бо дуже вже з неї знущалися). Очевидно, попри всю абсурдність ситуації, дуже вже вагомі аргументи для судді знайшлися. А нашою суддею була Оксана Марченко.
І от читаю новину: вчора, 11 червня конференція суддів розглянула питання про висунення кандидатур до нового складу Ради суддів України, який буде затверджений на XII з’їзді суддів України, що відбудеться у Києві 19-20 червня 2014 року. І серед пропозицій – ну звісно ж, стара знайома – Оксана Марченко. Я уявляю, який автосалон збереться там, де відбуватиметься отой з’їзд суддів!
Майдан, Небесна сотня… Давно це було. А чи було?

Ірина Бекешкіна, директор Фонду “Відкриті ініціативи”

P.S. Так і хочеться запитати: а що коїться під “білим домом” в Тернополі? Під міліцією? Мерією? Судами?! Прокуратурою!

Напишіть відгук