Підготувала Марина Тіщенко

Жінки – істоти примхливі … Але благо, що в XXI столітті ці примхи є кому задовольняти. Манікюр, педикюр, шопінг, фітнес, SPA – були б тільки гроші. Страшно уявити, що раніше у жінок була одна пара чобіт на довгі роки, декілька бус та сережок і кольорова стрічка для прикраси волосся. Про великий гардеробі і різні beauty-процедури ніхто і не мріяв. Давайте разом перенесемося на кілька віків назад і дізнаємося, як жили прості українські жінки в XVIII-XIX столітті.

Волосся

У нашому розпорядженні сьогодні безліч шампунів з вітамінами і мінералами, кондиціонерів і масок, які роблять наше волосся міцним, гладким і шовковистим (принаймні, це обіцяє реклама). Раніше жінки мили голову буряковим квасом або ж водою, в яку попередньо додавали різні запашні трави і гілку освяченої верби. Вимите волосся розчісували і заплітали в одну або дві коси. Лоб завжди залишався відкритим. Прикрашали волосся польовими квітами і різнокольоровими стрічками. Основним головним убором заміжніх жінок був очіпок, молоді дівчата не покривали голову зовсім і лише в свята вдягали вінки. Для заміжньої жінки вважалося неприпустимим з’явитися на людях з непокритою головою. Крім очіпка носили також хустки, а поверх них часто одягали кибалку – по суті це ще одна хустка, скручена у формі обруча.

Хустка і кибалка



Молоді дівчата прикрашали волосся стрічками

Очіпки

Прикраси

Уже в два роки дівчинці проколювали вуха, тому що молода жінка до тридцяти років обов’язково повинна була носити сережки. Серед нагрудних прикрас селяни найчастіше носили плетінки, пацьорки і перли. У деяких селянських жінок були коралі. Але от про дорогі прикраси, такі як згарди, дукати або личмани простим жінкам годі було і мріяти.

Святкове вбрання селянської дівчини



Нагрудні прикраси

Одяг

Головною складовою жіночого ансамблю була сорочка. Купити вишиванку в Києві на базарі тоді було практично  неможливо, так як жінки зобов’язані були самі вишивати сорочки собі, чоловікові й дітям. При чому рукоділлям займалися не тільки селянки, але і багаті панночки. Для будь-якої жінки вважалося ганьбою не вміти вишивати. Поверх сорочки зазвичай одягали корсетку – жилетку без рукавів з вирізом спереду.

Корсетка



Корсетка. Реконструкція.

Жіночі вишиванки мали різний фасон, довжину, колір полотна, візерунки та орнаменти. Найбільш розповсюджуваними були сорочки з широкими рукавами. Саме їм приділялася особлива увага – рукава рясно прикрашали вишивкою, адже їх було видно з-під корсетки. І сьогодні українські модниці прагнуть купити вишиванку саме з широкими рукавами, адже вони вважаються аутентичними.

Рукава сорочки пишно прикрашали вишивкою

На нижню частину тіла одягали плахту. Вона являла собою полотно довжиною до 4 метрів, яким обмотувалися  навколо талії. Спідниці з’явилися лише в кінці XIX століття. Перші спідниці мали максимальну довжину. Поверх плахти та спідниці одягали запаску або передницю. І лише на початку XX століття спідниці стали самостійним елементом гардеробу.

Плахта і попередниця

Тяжко, однак, доводилося простій українській жінці. Купити чоловічу вишиванку не можна, адже одяг потрібно шити самостійно, дорогі прикраси не по кишені, на вулицю без головного убору не вийдеш. Так що радійте, дорогі жінки,з усіх благ цивілізації, які ми маємо сьогодні!

Напишіть відгук